У мене був один друг Валера. Він був звичайнісіньким хлопцем. Пив тільки у свята, kурив рідко, у фі нансовому плані труднощів не мав. Все в нього було чудово. Тільки з особистим життям все ніяк не клеїлося … Валера навіть скористався сайтами знайомств, але йому все зустрічалися не такі дівчата. Причому вимоги Валери були не такими високими. Він шукав у дівчині рідну людину: дбайливу, добру … та й усе. Якось Валері зустрілася така дівчина. Її звали Оленою.
Вона і в спілкуванні була цікавою, і по фото виглядала чудово. Невдовзі Альона з Валерою домовились про зустріч. Валера так сильно хвилю вався, що не куnив квітів своїй дівчині, та й над своїм виглядом особливо не парився: пішов у піджаку, що залишився з випускного. Довго Валера чекав на Альону, але дівчини не було півгодини, година, дві… тоді Валера зневірився остаточно і вирішив піти. Вдома він підключився до інтернету та побачив повідомлення від Олени.
«Вітання. Я пам’ятаю, ти питав у мене, і я неодноразово відповідала, що мені подобається отримувати квіти, а на наше перше побачення ти прийшов без них. Так, я прийшла, побачила тебе і пішла. Ти навіть піджак не погладив, який, до твого відома, на 2 розміри більше. До речі, тобі варто хоча б раз на тиждень мити голову. Тоді в тебе, може, вдасться знайти даму твого серця.». Це повідомлення зачепило Валеру до глибини душі. Він так сильно захопився пошуками своєї половинки, що забив на себе. Після цього мій друг дуже змінився.