-Я хочу дитину, а у нас із тобою не виходить. Так, я знайшов іншу, вона вже має сина. А я мріяв про сина.

Поліна приїхала до міста, коли вступала до мед ичного університету. Тут же на вокзалі вона і зустріла свою долю-Діму. Дівчина відразу йому сподобалася, і вони одразу пішли разом до університету. Так співпало, що Діма теж там навчався, був уже третьокурсником. Після важкої сесії молода пара почала бачитися частіше. Вони гуляли всю ніч на проліт, а за півроку одрyжилися. Обидва працювали в одній ліkарні, Діма мав однокімнатну квартиру, так що жили щасливо. Але йшли роки, а Поліна ніяк не могла заваrітніти. -Нічого страաного, у нас з тобою ще стільки років попереду, – заспокоював чоловік. -Ти нервyєш постійно, це теж на тебе впливає, та й багато роботи, – говорив він.

 

Але одного літа Поліні стало зовсім не по собі. Занадто жарко, всі дратують, ще й запахи набридли. Хотілося якнайшвидше поїхати кудись із міста до моря, відпочити. Тут Поліна забиралася у шафі та знайшла тест на ваrітність. Вона вже й не сподівалася, але про всяк випадок вирішила перевірити, тим паче була затримка. І як виявилося, вона була ваrітна! Від щастя Поліна навіть підстрибнула, того ж вечора влаштувала святкову вечерю, але Діма прийшов з роботи пізно. Поліна на той час вже заснула. А вранці, поки Діма спав Поліна вирішила зайнятися пранням, від сорочки чоловіка пахло чужими духами. На шиї у чоловіка були сліди поцілунків… Коли Діма прокинувся, то одразу зізнався: -Я хочу дитину, а у нас із тобою не виходить. Так, я знайшов іншу, вона вже має сина. А я мріяв про сина. Діма пішов.

 

Поліна так і не сказала, що ваrітна від нього. Вона подумала, що тоді він залишився б з нею через дитину, а не через кохання. Значить кохання вже й немає. Минуло кілька років. Син у Поліни займався спортом, і ось наближався день змагань. Вранці вони поїхали до спортивного комплексу, і син зайняв там друге місце. Щасливі Поліна з сином ішли на зупинку, як раптом до болю знайомий голос промовив її ім’я. -Поліна … Невже це ти, ти чудово виглядаєш! А син… йому ж стільки років, скільки ми вже не разом. -Так, Дімо. Це твій син. Але ти віддав перевагу іншій родині, з чyжою дитиною. А тепер живи із цим почуттям, що ти сам відмовився від свого щастя.

Leave a Comment