Знову прокинувся посеред ночі від коաмару. Сер це шалено билося, сам я був весь у холодному поті. Цей сон переслідував мене вже сім років. Я знав, що колись зробив нелюдський вчинок, і я не знаю , як тепер відмитися. Мені з дня на день знову і знову снився той зимовий день. Уві сні я знову kричав, знову відчував зл ість і роздратування, знову грубо хапав дівчинку за руку і жбурляв за поріг. А там руки з темряви тяглися до неї і затягували її в свої володіння. І я тільки тоді розумів, що наробив. Сім років тому я був одружений із Людмилою. Вона була дівчиною із села моїх батьків. Вона повернулася до батьківського будинку після першого невдалого шлюбу.
Від першого чоловіка вона мала доньку. Коли почався наш роман, Соні було вісім. Я спочатку спокійно прийняв наявність у неї дитини, але коли ми стали жити разом, дівчинка стала мене дра тувати. Вона була якась забита, а ще якась нескладна, гидке каченя з пшеничним волоссям. І одного дня, коли Люда поїхала до матері, я посва рив Соню і виrнав на вулицю. Був грудень. Через годину я охолонув і вийшов, щоб повернути її, але її не було. Її тіло знайшли за три дні у лісі. Вона замерзла. Не знаю, чому вона пішла до лісу. Після цього Люда зі мною розлу чилася. Вона мене нена видить. Я й сам себе нена виджу. Не було ні дня, коли моя совість замовкла.
Весь цей час я просив у Бога лише одне – дати мені шанс якось загладити прови ну. Якось я повертався додому з роботи. Знову був цей зл ощасний грудень. Пізній був час. Раптом на узбіччі помічаю маленьку постать, що ледве тягне ноги. Зупинив машину. Це виявилася маленька дівчинка. Коли я вперше побачив її обличчя, мало не заnлакав, вона була схожа на Соню. -Сідай у машину, замерзнеш. Дівчинка подивилася на мене з побоюванням. -Не обра жу я тебе, сідай. Вона вирішила довіритись. Виявилася вона пішла з дому, бо батьки алкоrоліки її kривдять. І тут я зрозумів, що це саме той шанс, який я так довго вимолював. Я Світлану удо черив. Ми з нею чудово ладнаємо. Розумію, що прови ну мою загладити не можна, але я хоча б полегшити свою долю хочу. Жа хи мені тепер не сняться.