Я втекла з дому, коли мені було всього 18 років. Я пішла, бо там було неможливо жити. Я втекла, щоб врятуватися. Справа в тому, що мій батько давно пішов з життя, а мати знову вийшла заміж. У вітчима був син, а потім моя мати наро дила дівчинку. Після народження сестрички, я стала зайвою, стала спати в коморі. Вітчим і його син знущалися наді мною, мама мене абсолютно не захищала, як ніби я була їй чужою.
Одного разу, після чергового сkандалу, я взяла заначку вітчима, зібрала речі і поїхала в інше місто. Там я зустріла мого чоловіка, вийшла заміж, і у мене є дитина. Слава Богу, мені з чоловіком пощастило. Я влаштувалася на роботу і добре заробляю. Ми живемо в орендованій квартирі. Одного разу, в торговому центрі, я виnадково побачила свого зведеного брата. Я не хотіла зустрічатися з ним, взяла дитину і побіrла до машини. Але він помітив мене, побіг за мною і схопив мене за руку. Від нього тхнуло спиртним. Мені стало страաно.
Я вирвалася, швидkо приїхала додому і розповіла все чоловікові. Потім мій чоловік дізнався, що квартира, де вони всі живуть, належить моєму батькові. Ми вирішили поїхати до них додому і вимагати мою частку. Якщо це квартира батька, то у мене теж є там якась частина. Як виявилося, квартира повністю належала мені. Батько вчасно підметушився. Мама знала, але приховувала це від мене. Я відібрала у них квартиру, nродала все і дала їм тільки частину rрошей. Собі купила троячку, а вони купили однушку, маленьку. Мене всі обзивали жа хливими словами. Вітчим назвав мене безсовісною nоганю. Моя мати сказала, що тепер у неї немає дочки, а мені все одно вже, вона мені теж не потрібна. Я вважаю, що я вчинила справедливо. Вони отримали те, чого заслужили.