Кілька років тому, коли ми тільки придбали цей будинок, свекруха та сестра чоловіка почали регулярно відвідувати нас у вихідні. Ці візити стали справжнім випробуванням для мене. Свекруха приїжджала не одна, а з сестрою чоловіка та її дітьми, що мене, м’яко кажучи, зовсім не тішило.
Приїзди свекрухи проходили за одним і тим самим сценарієм: чоловік з мамою та сестрою вирушали до магазинів, а я залишалася з племінниками. Ніхто мене не питав, чи хочу я цього чи ні, і, звичайно, заздалегідь не попереджали. Вони просто приїжджали як сніг на голову. Працюючи весь тиждень, я мріяла про вихідні, але замість відпочинку залишалася няньчити чужих дітей.
Останній їхній візит відбувся у мій день народження. Я підготувалася до свята, накрила стіл, запросила подруг та кілька спільних з чоловіком друзів. Чоловік також покликав свою маму та сестру, але вони відмовилися. Свекруха тоді прямо сказала:
– Що ще й подарунок їй купувати?
Я анітрохи не засмутилася, навіть зраділа, що хоч цього разу обійдеться без несподіваних гостей. Як я помилялася. Ми сиділи за столом, було весело, доки у двері не пролунав дзвінок. Чоловік пішов відчиняти і повернувся з винним виглядом. За ним у кімнату увійшли свекруха, сестра чоловіка та її діти.
Племінники одразу, як саранча, накинулися на стіл, навіть руки не помили. Свекруха, оглянувши гостей, скривилася.
– Це що за неподобство? Нам потрібний відпочинок, а тут натовп народу. Де нам розміститися?
Чоловік спробував пояснити, що в мене сьогодні день народження і на них тут не чекали. Але сестра чоловіка парирувала:
– Ми взагалі до тебе приїхали, а не до неї.
Я була шокована. Жертвувати своїм святом заради їхньої забаганки я не збиралася. Зібравшись з духом, я сказала:
– Ми, звичайно, дуже раді вас бачити, але вам доведеться знайти інше місце для відпочинку. Ми на вас не чекали.
Свекруха відреагувала з обуренням:
– Дівчинко, ти забуваєшся. Я приїжджатиму до свого сина, коли захочу. Чи ти думаєш, я мушу в тебе дозволу питати?
– Саме так. Це і мій дім також. Давайте я почну ходити до вас додому без попередження. Вам це сподобається?
– А ти мені хто, щоб до мене ходити? – свекруха підняла брову.
– А ви мені хто, щоб сюди приходити? Ніхто. Ось коли у вашого сина буде окрема квартира, влаштовуйте все, що хочете.
Гості почали розходитися, а я зайшла на кухню і побачила, як сестра чоловіка вмостилася за святковий стіл і пригощала своїх дітей моїм тортом. Свекруха в цей час налаштовувала чоловіка проти мене, переконуючи, що я не поважаю їхню родину.
Я не витримала і заявила:
– Збирайтеся і йдіть. Я більше терпіти це не збираюся. Ви приходите, коли вам заманеться, а сьогодні спеціально зіпсували свято. Я більше не хочу вас бачити у своєму домі. Все зрозуміло?
Чого я не очікувала, то це того, що чоловік стане на бік матері. Свекруха та її дочка, відчуваючи підтримку, почали говорити мені все, що про мене думають. Чоловік мовчки дивився. Це було дуже прикро.
Спостерігаючи, як вони їли мої салати, діти витирали руки об скатертину, подаровану мені мамою, а чоловік мило посміхався сестрі, я відчула себе чужою у власному будинку. Я одяглася, взяла куртку і попрямувала до дверей. Свекруха наостанок кинула:
– Можеш не повертатись.
Тепер я маю вирішити, що робити далі. Цей будинок ми будували разом, доведеться ділити його під час розлучення. Але я готова на все, аби не бачити свекруху та сестру чоловіка.