Весілля гуляло, гості веселилися, а молоді поспішали на поїзд. Юля з Анатолієм ледь не запізнилися. І ось, нарешті, вони самі! Медовий місяць далеко від родичів і друзів, які так уже дістали за останній час, поки йшли приготування і, власне, саме весілля… Провести медовий місяць було вирішено на базі відпочинку, було замовлено окремий будиночок. Путівку подарувала мама Анатолія. – Як тут добре, – сказала Юля. – Тільки ми! Мені навіть моря не треба. Немає знайомих облич, ніхто тебе не знає… – Чим займемося? – поцікавився Анатолій. – Сьогодні спати, а завтра вирішимо! У них там якісь екскурсії є, похід у гори, басейн, спортзал… – Треба відпочити… Молоді й не помітили, як заснули. А вранці на них чекав несподіваний сюрприз… …Юля з Анатолієм ще спали, як раптом хтось наполегливо постукав у двері. Анатолій, примружуючи очі взяв з тумбочки свій телефон. – Господи, шоста ранку, – пробурмотів чоловік. – Та кому там ще не спиться так рано? Чоловік махнув рукою і повернувся на другий бік. Постукали знову. Тут уже і Юля прокинулася. – Що там сталось? – здивовано запитала вона. – Не знаю, може адміністратор? – позіхаючи відповів Анатолій. – Мабуть, треба відкрити. Вони даремно стукати не будуть, раптом щось сталося…
Анатолій швидко накинув халат. Він відкрив двері й очам своїм не повірив! – Я що – ще сплю? – тільки й подумав чоловік. Перед ним стояла його сестра із чоловіком… А позаду них – дві валізи… – Я не зрозумів! – нарешті здивовано запитав Анатолій. – А вам що тут треба? – А ми відпочиватимемо разом з вами! – радісно відповіла Оля. – З нами?! – ахнув Анатолій. – У нас же ж медовий місяць, ти ж знаєш… – Звісно, я в курсі! – Зайдіть пізніше, тоді й поговоримо, – махнув рукою Анатолій. – Ти не зрозумів, Толік, мама купила путівки нам усім! – сказала сестра. – Вона орендувала цей будиночок вам і нам. Один будиночок! Ми тут і житимемо майже цілий місяць. Тут дві кімнати, загальна кухня… Юля ж готуватиме тільки для тебе. Їй треба входити у роль дружини. А ми подивимося, підкажемо… – Ти… Ти як собі все це уявляєш?! – Анатолій не міг підібрати вже й слів від обурення. – Та нормально все буде! – І хто це вигадав?! Мама? – Ну, вона разом зі мною купувала вам путівки. А ми ж так ніде й не були, от я її й вмовила. – Випросила для себе путівку? – Ну так. Вона тільки мені сплатила і вам. Вам же ж це в подарунок, а мені просто, як дочці. А мій Аркадій сам за себе заплатив. У нас же ж так і не було медового місяця.
– А чому одразу нам не сказали?! – Навіщо? Ми просто приїхали і все. Ми тепер рідні. Пропусти мене, де наша кімната? Юля на галас вийшла з кімнати теж у халаті. – Юлю, ти хоч би причепурилася! – одразу зробила їй зауваження Оля. – Тут чужі мужики є. – А що відбувається? – запитала Юля. – Ми вас сюди не кликали. – Ну не кликали, а ми тут! Ти краще сніданок готуй! Ми не відмовилися б і перекусити. І які у вас плани? Куди ми сьогодні підемо гуляти? – Снідати ми будемо в кафе, – сказав Анатолій. – Обідати і вечеряти, де доведеться. Тут є багато всього. Ми так вирішили. – Де? В нас таких грошей немає. Мама сказала, що тут є кухня, а продукти можна замовити. – Треба – замовляйте. А ми відпочиватимемо. І бажано від усіх. А зараз я подзвоню мамі… …Анатолій взяв телефон і набрав номер матері. – Мамо, поясни-но мені, будь ласка, що це за такий подарунок нам на весілля?! – почав він не вітаючись. – Що це за відпочинок такий «шикарний» в Карпатах?! – Ти про що? Про Олю з Аркадієм, чи що? Вона ж твоя сестра. Відпочинете разом. У них не було медового місяця. – А з ними й у нас не буде! І не було, бо вони самі так захотіли!
– Не перебільшуй… – Може ще й ви з татом приєднаєтесь? А ще покличемо батьків Юлі. І взагалі всіх гостей із весілля. А що? Це ж продовження весілля! Ти не могла їм орендувати інший будинок? – Так дешевше. Та й харчуватися разом вигідніше. У вас є гроші від подарунків, а в них майже немає. Тож поділитеся. – Мамо! – Я вже давно мама. – З вами все ясно. Ми їдемо звідси. Житимемо в наметі. А ти можеш приїхати, чого даремно місцю пропадати? Заодно і доньці готуватимеш, бо принцеса сама не хоче. Їй відпочинок потрібен. – Це ви так починаєте подружнє життя?! Та як ти… – почала було сваритися жінка, але Анатолій вже поклав слухавку. Розмова із мамою завершилася… – Юлю, давай збирайся, – сказав Анатолій. – У нас екскурсія. …Декілька днів вони провели в прогулянках і екскурсіях. Вранці йшли, пізно ввечері поверталися. Де проводили час Ольга із чоловіком їм було нецікаво. Поверталися вони під ранок, а потім спали цілий день. Приходили гучно – стукали, тупотіли і сварилися. Спати після цього було неможливо, і Анатолій із Юлею переїхали – зняли номер у найближчому готелі. За весь час вони більше з ними не бачилися. Зустрілися лише на вокзалі. – А де ви пропадали? Нам довелося у друзів гроші позичати! – Ми відпочивали. У нас був медовий місяць. – Як гучно сказано.
Покинули нас! Ольга була незадоволена, її чоловік просто мовчав… …Мама Анатолія прийшла одразу ж після їхнього приїзду. – Що ви там влаштували? Невже не можна було всім жити разом? – А нічого, що молоді медовий місяць мають самі проводити? – Наживетеся самі ще! – Дякую мамо за весільний подарунок! Я зрозумів би, якби вони жили поблизу, але так… – Я тобі вже все пояснювала. А родичі твоєї дружини й такого не подарували! Міг би й «дякую» сказати! – Я й так сказав. Натомість вони подарували гроші, на які ми й відпочивали. А ще ось цю квартиру. – Так вона не твоя! Ось розлучитеся, то залишишся без усього! – Не розлучуся. Та я й маю власну квартиру, забула? Ми її здаватимемо в оренду. – Сестру пусти, краще, до себе пожити! – В одну квартиру до нас, чи що? Ні, мені вистачило кількох днів! А у свою я її не пущу. Бачив я, як вони відпочивали. Більше путівок нам не даруй, ми самі купимо, якщо захочемо. І вже вам не скажемо куди і коли…