ІСТОРІЇ Олег з дружиною Іриною і донькою Наталкою вирішили поїхати відпочити до тещі в село. Зібравши речі, сім’я вирушила в поїздку. Ганна Тимофіївна тепло зустріла дочку з чоловіком та онукою. Ситно нагодувала, розповіла новина села. Олег, у передчутті відпочинку, ліг спати. Ірина допомагала мамі прибрати зі столу, Наталя бігала з телефоном по подвір’ю, намагаючись знайти інтернет… Наступного дня рано-вранці Олег з Іриною солодко спали. Раптом почувся якийсь шум і галас. Олег відкрив очі і глянув на годинник. Шоста ранку. Чоловік перевів погляд на двері й застиг від несподіванки 22.09.2023 narodnadumka Ірина з чоловіком Олегом думали, як провести відпустку. Грошей на відпочинок було обмаль. Відпускні витратили на ремонт старенької машини та на купівлю одягу для доньки. – Павлюки он на море поїхали, сусіди в Карпати. А нам ні на що не вистачить, ціни зараз он які, – сумно сказала Ірина. – Та що там робити на цьому морі?! Можна і вдома непогано відпочити, – відповів Олег. – Непогано відпочити – це лежати на дивані з пінним? Твоє улюблене заняття! А мені що робити? Нудно ж удома.
Та й втомилась я вже від міського шуму. – Ну, це твої проблеми. Зате гроші цілі залишаться. Нам ще після відпустки жити на щось треба. Тут пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама Ірини, Ганна Тимофіївна. – Алло, дочко, привіт. Як ви там? Чим займаєтеся? – Привіт мамо. Та ось думаємо з Олегом, чим зайнятися у відпустці. Поїхати кудись, так гроші потрібні, а вдома нудно… – То приїжджайте до мене! Чисте повітря, ліс поруч, гриби, річка. Олег на рибалку ходитиме, відпочинете від курного та галасливого міста. І головне – безкоштовно. – Ми подумаємо, дякую за пропозицію… Олег чув усю розмову. – А що, непогана ідея, як гадаєш, люба? Коли ще така нагода буде? Вічно часу немає, рідко бачишся з мамою. І Наталка відволічеться хоч від свого телефону. – Та я не проти. Після того, як не стало батька мамі самотньо там однієї, погостюємо, порадуємо її. На кілька тижнів можна з’їздити… …Дочку довелося довго вмовляти. – Та що я там робитиму?! За курями бігати по подвірʼї? Бабусю я люблю, звичайно, але сидіти у неї два тижні – таке собі заняття… Там інтернет напевно погано ловить, якщо взагалі є. Я знудьгуюся. – Не знудьгуєшся. Спи, гуляй, відпочивай скільки хочеш. Нехай очі відпочивають від смартфона, цілодобово в ньому сидиш.
Одну тебе ми тут не залишимо, тож поїдеш без розмов. Наталка невдоволено скривилася. З мамою краще не сперечатися… …Зібравши речі, наступного дня сім’я вирушила у поїздку. Ганна Тимофіївна тепло зустріла дочку з чоловіком та онукою. Ситно нагодувала, розповіла новина села. Олег у радісному передчутті відпочинку ліг спати. Ірина допомагала мамі прибрати зі столу, Наталя бігала з телефоном по подвір’ю, намагаючись знайти інтернет… Наступного дня рано-вранці Олег з Іриною солодко спали. Раптом почувся якийсь шум і галас. Олег відкрив очі і глянув на годинник. Шоста ранку. Чоловік перевів погляд на двері й застиг від несподіванки. Ганна Тимофіївна зайшла в кімнату і голосно вигукнула: – Підйом, соні! Запрошую вас на розкопки! Найсмачніша розсипчаста картопля чекає нас у землі! Треба її викопати і перебрати. – Яка ще картопля? – ахнув Олег. – Ми сюди відпочивати приїхали взагалі-то, а не розкопками займатися. Нахабно ж ви, тещо, заманили нас, щоб використати у своїх цілях? – Зятьку, ти ще не знаєш, що там закопано на городі. Ми коли з покійним Іваном Андрійовичем хату купували, господар розповідав, що тут десь скарб заритий з монетами золотими. Іван не вірив у це, а я вірю.
Може, пощастить тобі, знайдеш скарб, то заберете собі. У Олега одразу відкрилися очі, і зник сон. Золоті монети! Адже раніше часто знаходили скарби. Раптом йому пощастить? – У принципі робота на городі дуже корисна для організму. Та й картопля сама себе не викопає. Чого ж не допомогти любій тещі? Дружино, вставай, на нас чекає робота! – Ну от і добре. Сніданок на столі, піду лопати і відра принесу з сараю. Чекаю на вас на городі, – задоволено відповіла Ганна Тимофіївна. Олег з Іриною старанно взялися до справи. Олег копав, а дружина з тещею збирали і одразу ж сортували по відрах. Різану і дрібну – в одне відро, велику, цілу – в інше. Олег намагався копати глибше, уважно вдивлявся в кожну грудку землі. – О, щось блиснуло! – ахнув він, і почав копати землю руками. – Тю, залізяччя якесь… А я вже подумав… До обіду вся картопля була викопана. Олег втомлений і трохи засмучений, що не знайшов скарб, пішов купатися в літній душ, що стояв на вулиці. – Оце дякую вам! Я тиждень би тут колупалася. Спина слаба вже, вік дається взнаки… – Ой, мамо, та які твої роки, ти ще молода у нас! Поглянь на себе в дзеркало, у тебе зморшок менше, аніж у мене! – Це тому, що я маски з ягід роблю і протираю обличчя кубиками льоду з ягідного відвару. Обличчя чисте і гладке від нього.
– Бабусю, а що за ягоди такі? Я теж так хочу, – підключилася до розмови Наталка. – А ось підемо в ліс, назбираємо, і я тебе навчу. Наталя з радістю погодилася. Наступного дня вирушила з бабусею до лісу, взявши кошики для збирання ягід. – Мамо, там так чудово в лісі! Пташки щебечуть, дерева красиві такі, а запах… Поглянь, що ми назбирали! Ця трава лікарська, а ця трава дуже корисна, вітамінна! Мене бабуся навчила розпізнавати трави! Насушу і заберу в місто. Нині в моді все натуральне. А ще ягоди, що ми зібрали, засушу і буду вдома процедури робити, очищати шкіру, – натхненно повідомила Наталя мамі. Ірина посміхалася, дивлячись на дочку. Давно вона не бачила її такою щасливою, з блиском в очах. Олег, взявши вудку тестя рано-вранці вирушив на риболовлю. На обід приніс пів відра риби. – Іринко, глянь скільки я наловив! Ми з пацанами, пам’ятаю, бігали на річку з вудками, ніби в дитинство перенісся, – радісно показав він свій улов дружині. – Ось і обід нам буде. Зараз почищу рибку й посмажу, сто років не їла такої.
Два тижні пролетіли швидко. Олег завантажував у машину ящики з картоплею, помідорами, огірками, які їм виділила Ганна Тимофіївна. Наталя, підтягнута, засмагла з сумом дивилася на бабусиний будиночок. Вона познайомилася з місцевими дівчатами, ходила з ними на річку, ліс, іноді на танці. Бабуся навчила її пекти пиріг з ягодами, робити лосьйони для обличчя. Наталя майже забула про свій телефон, стільки цікавого було довкола. – Бабусю, у тебе тут так чудово! Я наступного літа обов’язково приїду, обіцяю! Мінімум на місяць! – Та хоч на все літо, онучко, я тільки рада буду! Зятьку, а ти приїдеш ще до нахабної тещі, коли підете у відпустку? – Пробач, тещенько, що так казав. Ти найскромніша, найдобріша і найщедріша теща на світі! А монети я все одно знайду! Восени город не оріть, я сам його перекопуватиму, і поглибше. Теща хитро посміхнулася у відповідь. От і добре. Всі задоволені і щасливі, і відпустка пройшла з користю!