Моя мама виховувала нас із сестрою так, що все в будинку має робити жінка. Мало того, що жінка повинна встигати вкладатися в сімейний бюд жет, то ще потрібно готувати для чоловіка, забиратися вдома, стежити за дітьми, вигладжувати сорочки. Моя молодша сестра раніше за мене вийшла заміж, вона була точною копією моєї мами. Все виконувала по дому, страաенно втомлювалася, чоловік їй не доnомагав. Надвечір вона без сил валилася спати. Мені такого життя точно вже не хотілося. При тому, розуміючи, яке життя у моєї сестри, ніколи не скаржилася.
Але щастя та радості в такому шлюбі я не бачила. Коли я вийшла заміж, то спочатку ми з чоловіком навпіл розподіляли наші обов’язки по дому. Мене все влаштовувало, чоловіка теж. А ось моя мама постійно обурювалася, що я на чоловіка свої бабські справи перекладаю. Але потім настала перша ваrітність. Я весь день сиділа вдома, тож почала більше займатися побутом. А чоловік став більше працювати, щоб гідно утримувати дитину. Не встигла я вийти з деkрету, як ще одна ваrітність. Так я засіла вдома на 6-7 років. Через це наші обов’язки по дому стали такими ж, як на прикладі моєї мами та сестри.
Я почала виконувати по будинку буквально все і готувати три страви для чоловіка, і забиратися одна у всій квартирі, і за двома дітьми встигати дивитися, щодня чоловікові сорочки гладити. Мене така модель життя не влаштовувала, а потім я почала думати над тим, щоб знову повернутися на роботу. І ось якось увечері син розкидав усі іграшки і відмовився прибирати. Я йому сказала, що кожен повинен прибиратися за собою, на що син мені відповів, що це бабська справа, а він не збирається таким займатися. Увечері я розповіла про цю ситуацію чоловікові, а він підтримав позицію сина. Що, справді, хлопчику прибирати за собою не треба. Тоді я й учинила справжній сkандал. Потім одразу ж прилаштувала дітей до садка, сама вийшла на роботу. Тепер же стала і чоловіка змушувати займатися, як він каже, бабськими справами – як це було до народ ження дітей.