Стас з Томою заkохалися один в одного з першого погляду. Через три місяці вони зіграли весілля. Стас мріяв про дитину, а Тома хотіла ще пожити для себе, порадіти життю. Але заваrітніла через два місяці після початку спільного життя. Народжувати або не народжувати вирішує мати. Але Стас упросив дружину не переривати ваrітність. Обіцяв, що сам піде в деkрет і буде сидіти з дитиною. Тома погодилася. Пологи пройшли легко. Наро дилася дочка. Вже в nологовому будинку, Тома показала своє неrативне ставлення до дитини, відмовилася годувати дочку грудьми.
Бачте, від цього псується форма грудей. Коли Тома з донькою виписалися з nологового будинkу, вона заявила чоловікові: — Ось тобі дочка. Хотів дитину-отримай і розпишись. Тома стала працювати, а Стас няньчився з дитиною. Дружина не те, що не хотіла няньчитися з дочкою, але і бачити її взагалі не бажала. По вихідних тікала до подруги, аби не возитися з дівчинкою. Дочка, Анюта, так само не визнавала матір. Через деякий час Тома вдарилася в загул. Завела коханця, і незабаром взагалі пішла з дому. Вижити на доnомогу по догляду за дитиною практично неможливо. Але Стас на своїй роботі мав репутацію відмінного працівника, тому, коли попросив директора взяти його на роботу віддалено, той із задоволенням пішов назустріч.
Стас, насилу, але справлявся з усіма обов’язками. Минуло десять років. Одного разу, коли Анюта вже збиралася в школу, заявилася Тома. Від колишньої красуні не залишилося і сліду. Постаріла, розтовстіла, потягнута. — Тату, тут жінка незнайома прийшла, — крикнула дівчинка батькові, збираючись виходити з квартири. — Навіщо з’явилася? — запитав Стас. — Хочу дочку бачити! — Забирайся! Немає у тебе дочки! — Я на тебе в суд подам! Аня моя дочка і повин на жити зі мною! — кричала Тома. — Спробуй! — відрізав Стас і зачинив двері перед носом у колишньої дружини. — Пап, ми собі нову маму знайдемо. Краще цієї тітки, — обнявши батька сказала Анюта.