У той день коли мене покликали в кабінет директора, я очікував гіршого. Але мачуха стала моїм ангелом хранителем

Я наро дився в найпростішій родині, де були я, мама і тато. З дитинства пам’ятаю, як мама постійно лежала на ліжку, багато кашляла, до нас часто приїжджала швидка. Мама чимось хво ріла, завжди була блідою, вона практично не ворушилася. Тато весь час працював, приходив пізно і дуже втомлений. А одного разу, мама просто не прокинулася вранці. Той ранок я запам’ятав назавжди. Тато так сильно ридав; я вперше в житті таке побачив. Після nохорону тато став багато випивати. Так він намагався впоратися з горем. Я ходив в школу, в перший клас. Постійно брудним і постійно голодним. Сусіди бачили цю картину, і одного разу викликали людей з соціальної опіки.

До нас прийшли суворі тітки, і стали розглядати наш будинок. Добре, що того ранку тато поки не встиг випити і був тверезим. Суворі тітки щось довго записували, а потім сказали, що прийдуть ще раз через місяць. За цей місяць тато різко змінився, ми разом з ним влаштували генеральне прибирання будинку, куnили багато їжі, тато став працювати. Коли тітки прийшли, то сказали, що не будуть забирати мене і я можу залишитися у тата. Через деякий час тато сказав, що хоче познайомити мене з однією жінкою. Це була Марта. У неї вдома смачно пахло булочками і чимось солодким. Незабаром ми переїхали жити до неї, а нашу квартиру здавали в оренду.

Все у нас було добре, ми стали справжньою сім’єю. Тільки от щастя не може тривати довго. Батько nомер через три роки. За мною прийшли з органів опіки і забрали в дитячий будинок. Але за цей час тітка Марта так до мене прив’язалася, і я її дуже полюбив, вона стала збирати необхідні документи. Процес цей тривав дуже довго, я вже втратив надію, що у неї щось вийде. Але Марта цю надію не втрачала, і терпляче збирала документи. І нарешті настав той самий момент, коли мене викликали в кабінет директора і повідомили, що Марта тепер офіційно моя мама. Я навчався в середній школі, і пообіцяв в той день, що буду все життя вдячний Марті, і зроблю все, щоб вона була щаслива. Зараз я вже закінчив інститут, Марта завжди і в усьому мені доnомагала і підтримувала; я боюся уявити, що могло бути зі мною, якби не ця прекрасна жінка.

Leave a Comment