У Онісії був невеликий квітковий магазин. Вона любила свою роботу. Вона любила читати думки покупців, давати різні поради, пояснювати, що означає кожна квітка. Якось молодик зайшов у магазин. Він поспішав. Він хотів брати білі троянди. Коли Онісія дізналася, що вони для бабусі, то порадила йому куnити яскравіші квіти. Онисія зникла: їй потрібні були великі гроші, щоб прооперувати ногу доньки. Вона не хотіла просити ко лишнього чоловіка, бо вони домовились: він лише nлатив алі менти. Хоча він був ви нен у тому, що трапилося з її дочкою. Онисія навчалася у педагогічному інституті.
Там вона зако халася, і вони згодом одружилися. Якось, коли чоловік їхав із ко ханкою, щоб повідомити Онісії «радісну» звістку, їхня дочка вибігла назустріч до батька і потрапила під машину. Саме тоді Онисія дізналася про зра ду чоловіка. Пізніше він відмовився nлатити за операцію своєї доньки, бо мав уже ыншу сім’ю і йому потрібно було розширювати свій біз нес. Прийшов ще один покупець. Він був дуже привабливою і серйозною людиною. Він узяв квіти. Мирослав вибирав букет для дружини, яка нещодавно пішла з життя.
Його близький друг, Олексій, відібрав у нього дружину та біз нес. Потім у Неллі виявили хво робу і вона пішла з життя. Якось Мирославу вдалося знову стати на ноги і зайнятися бізнесом. Тільки тепер чоловік втратив віру в життя та людей. За кілька днів Мирослав знову проїжджав повз квітковий магазин. Він помітив Онисію, що стояла перед магазином. Ішов сильний дощ, і запропонував відвезти жінку додому. Та погодилася, бо дуже поспішала до дочки. Дорогою вони розмовляли, і Онісія розповіла свою історію Мирославу. Мирослав всю ніч не міг заснути. Онисія не виходила з його голови. Дочка та Онисія зустрічають Мирослава в аеропорту. — Тату, — гукає дочка Онисії. Вона може бігати після операції. Мирослав у нестямі від радості, його дочка вже називає його батьком.