— Слухай, що вчора мій Антошка учудив. — Ділилася Марина з Ольгою. — Заявив мені:»Мама, тобі треба знайти нового чоловіка». Я йому: «Де я знайду хорошого чоловіка?». А він мені:»Я що-небудь придумаю». Жінки розреготалися, а потім Ольга раптом сказала: — Але ж він придумає. Дарма, що сім років, але хлопець Серйозний. Слів на вітер не кидає… — Мама, проходь. У нас гість. Знайомся — це дядько ігор. Він живе над нами. Я тут каналізацію засмітив, він викликав сантехніка. Тепер ми п’ємо чай. І ще у нього немає дружини. Марина стояла, плескала нерозуміючими очима, поки сусід все не пояснив.
Як з’ясувалося Антошка викинув котячий наповнювач в унітаз і змив. У трубі той розбух і викликав засмічення. Ігор спустився, щоб дізнатися, як у сусідів зі зливом. Дізнавшись, що хлопчик викинув у каналізацію наповнювач викликав Сантехніка. Той все прочистив, а Антон запросив сусіда випити чаю. — А коли ваш син з’ясував, що я холостий, взявся сватати вас мені. А я і не nроти. — Антон! Ти ж мене ганьбиш!- Ні в якому разі, Марина. Він вас не ганьбив. Навпаки, розхвалю вав, яка ви супер-мама, якій необхідний чоловік.
А я згоден і чоловіком стати такою чудовою мамі, і батьком такому відповідальному молодій людині. Марина весело розсміялася. Син її обійняв: — Ти ж не сердишся на мене, мамочко? — Ти у мене розумниця, — відповіла синові Марина, потім звернулася до Ігоря, — а із заміжжям не будемо поспішати. Ігор подякував за чай, і, прощаючись, сказав: — Я вірний своєму слову… Кілька місяців по тому, коли Марина та ігор ближче пізнали один одного, і зрозуміли, що одруження — це і справді найкраще для них, подали заяву в РАЦС. Під вінець Марину вів світиться щастям Антон.