Андрій одружився з Катою три роки тому, коли йому було тридцять чотири роки. Дружина на два роки молодша, має доньку підлітка. Томі вже п’ятнадцять років. Чоловік неnогано заробляє, у них двокімнатна квартира та непогана машина. Із падчеркою Андрій намагався побудувати нормальні, хоча б товариські стосунkи. Але не вийшло. Відносини з падчеркою не склалися не лише у Андрія. У дівчинки немає ні подруг, ні друзів. Кузини, з якими Тома жила в одному будинку від народження до другого заміжжя матері, чути про неї не хочуть. З ранку до вечора валяється у своїй кімнаті і шипить на всіх і вся. Всі їй винні, всі їй завдячують.
А якщо їй здасться, що на неї не так подивилися, чи то сказали, чи то зварили – закочує істерики. Не дай Боже, мати скаже Томі прибратися у своїй кімнаті або помити за собою посуд — знову закотить істерику. Андрій уже не намагається налагодити із нею контакт. Чоловік звинувачує Катю, що це вона розпестила дочку і потурає її капризам. Рік тому у Андрія з Катею наро дилася своя дочка. Чоловік сподівався, що поклоніння дружини перед старшою донькою пройде, перейде на молодшу. На жаль, дива не сталося. Для істерик Томи з’явився ще один привід – ревнощі до сестрички. Андрій намагався вплинути на дружину, щоб перестала ходити перед Томою навшпиньки.
Натякав, що та могла б доnомогти матері хоч із молодшою. Умовив дружину відвести дочку до nсихолога. Але все без толку. Атмосфера у ній залежить від настрою падчериці. Оскільки у тієї зазвичай паршивий настрій, те й обстановка відповідна. Чоловік готовий покинути сім’ю та будинок, піти, куди очі дивляться. Але утримує молодша. Андрію стає страшно, при думці про те, що може статися з його дочкою, якщо на Тому накотить черговий бзик, а Катя піде на поводу своєї дочки. Ось він і ламає голову над тим, чи можна зберегти сім’ю і що для цього треба зробити?