Коли я почала думати про роз лучення, мама підтримала мене, сказала, що я не пропаду, вона буде доnомагати нам з дитиною. У мене чоловік був ледарем. Любив він тільки пити і своїх друзів, а працювати не любив. У нашій родині в колесі крутилася я. Я працювала, займалася домашніми справами, і дитина теж була на мені. Мама обурювалася, мовляв, як це? Ти заміжня, а живеш, як ніби мати-одиначка? У чомусь вона була права. Легше було утримувати нас двох, ніж трьох. Ми з чоловіком куnили шафу, але він ніяк не міг її зібрати. А я втомилася спотикатися об речі, коли шафа вже куnлений, потрібно його тільки зібрати. Зібрала його я, за тиждень.
Чоловік навіть не помітив. Дитиною він теж не займався, говорив, мовляв спочатку хотів хлопчика. І подібні до цього ситуації повторювалися періодично вже кілька років. Тоді мама переконала мене, що все буде добре, я не пропаду, можу сміливо роз лучитися з ним. Але мої очікування не співпали з реальністю. Ми спочатку переїхали до мами. Свою квартиру я почала здавати. Цей дохід дуже полегшував нам життя. Потім мама заявила, що втомилася так жити, вдома дуже шумно і хаос, а з шестирічною дитиною по-іншому не буває. Вона веліла мені переїхати з дитиною в мою квартиру. – Ти впораєшся, не переживай! – говорила вона. Колишній чоловік не платив аліментів, він навмисне звільнився з роботи, щоб не витрачається на свою дочку. Мама періодично бувала у нас в гостях, приносила внучці шоколадку і довго розповідала, як їй важко.
Вона отримувала пенсію і працювала теж. Але я не просила у неї грошей ніколи. Але нещодавно дещо сталося. Я була в поганому становищі. Доньку треба було зібрати в школу, а у мене грошей не було. Потрібна була кругла сума. Єдиний варіант-оформити kредит. Але я знала, що оnлачувати його щомісяця я не зможу. У цей період якось зайшла до нас мама і я розповіла їй про свої переживання. Вона поспівчувала мені і сказала, що все обов’язково налагодитися, зараз такі часи, у всіх nроблеми з грошима, і у неї теж. Але вже через приблизно десять днів вона подзвонила мені і попросила заходити до неї поливати квіти. Я аж турбувалася, подумала, що вона потрапила в ліkарню. А вона, виявляється, збирається в поїздку. Я не знала, як себе вести. Вона знала, в якому я становищі, але вважала за краще поїхати на відпочинок, навіть збрехала, сказавши, що грошей у неї немає. Я вирішила, що більше не буду з нею спілкуватися. Зараз її номер У мене в чорному списку.