Я живу в селі, а син із дружиною у місті, років за три вже. Весь цей час вони до мене приїжджали, і відпочивали, і доnомагали мені з городом. Чесно сказати, город мені самої набрид. Тому цього року я нічого сіяти не стала і взагалі вирішила, що зроблю замість городу галявину. Досить, напахалася вже. А до літа вирішила поїхати до дітей, подивитися, як вони там мешкають і погуляти містом. Зателефонувала синові, з’ясувала, що не заваджатиму їм, зібралася та поїхала. Приїхала до середини робочого дня. Син мене зустрів, відвіз додому, а сам знову втік на роботу. Я, залишившись сама, пройшлася по дому, озирнулася і була неприємно здивована.
Не хата, а свинарник якийсь. Як вони взагалі тут живуть. Поки ходила сюди-туди шкарпетки стали чорними від бруду на підлозі, плита кухонна вся в потіках, кахель навколо плити весь забризканий жиром… Переодягнулась, і почала наводити кухню в божеський вигляд. До їхнього приходу і плита, і кахель, і посуд були відмиті до початкового стану, а я видихнулася вся. Ні про яку прогулянку не могло бути й мови. Син із невісткою мені нічого, з приводу наведеного порядку, не сказали. Чи то не звернули уваги, чи вдали, що не помітили.
Наступного дня я взялася за ванну кімнату. Віддраила до блиску. Увечері знову не лишилося сил для прогулянки. Діти знову не відреагували на мої потуги. Так минуло п’ять днів, намічених мною на відпочинок. Зібралася їхати, син, відвозячи мене на вокзал, підколов: – Приїхала погуляти, а нікуди з дому не виходила. — Який «гуляти», тільки й робила, що забиралася у вашій квартирі. А ви мені навіть дякую не сказали! — Мамо, ну хто тебе просив? Ми раз на місяць замовляємо прибирання квартири у фірмі. Просто цього разу не встигли до твого приїзду. Може, він і має рацію, але жити в таких умовах я не можу.