Був у нашому дитбудинkу один хлопчик. Його звали Семеном. Йому було 5. Він був дуже розумним, відповідальним і спокійним хлопцем Всі сімейні пари забирали в основному дітей до 2 років, а на нашого Семена ніхто уваги не звертав. Ми вже звикли до думки, що Сьому ніхто не забере, але коли з’явилися його потенційні батьки, ми всім персоналом почали сподіватися тільки на краще. За Сьомою прийшла сімейна пара бальзаківського віку. У них вже були дорослі діти, тому вони вибрали саме Семена. Пара жила в достатку, їм не склало труднощів уси новити хлопчика. Після всіх документацій минув тиждень, а Семена привезли назад. Далі я розповім зі слів його нової мами.
«Ми забрали хлопчика додому, відразу куnили йому багато іграшок і солодощів, але він на все це особливо уваги не звертав. Семен відразу прив’язався до мого чоловіка, а той – до Семена. Єдиною nроблемою була я. Я не могла звикнути до нової людини в сім’ї, тому всіляко уникала його, але я зрозуміла, що так тривати не може і серйозно поговорила з чоловіком, все йому пояснивши. Чоловік вважав, що мені потрібен час, щоб звикнути до нової людини, але це було не так. Я зібрала речі з іграшками, купленими йому, в одну сумку і вирішила серйозно з ним поговорити. Я не можу сказати, що точно я йому сказала, адже страшенно хвилю валася, але через кілька хвилин ми вже їхали в машині назад в дитбудиноk.
Семен за всю дорогу жодного разу на мене не подивився. Він був злий і ображений, але ми прийняли рішення. Минуло кілька днів, як ми його здали назад. Чоловік вирішив подзвонити, дізнатися, як він там. — Я навіть не знаю, як вам сказати. Він нікому не дозволяє наближатися до його сумці. Всі речі тримає в ній. Каже, що він у нас на кілька днів, і скоро ТАТО за ним приїде. Чоловік пустив скупу сльо зу. Я зрозуміла в цей момент, яку дурість я зробила. Ми з чоловіком блискавкою одяглися і поїхали за нашим синочком. Відносини Семена з чоловіком просто ідеальні. За ними можна спостерігати і спостерігати. А я … я ось до сих пір намагаюся спокутати свою провину і буду намагатися завжди!».