Пам’ятаю, наскільки я був радий, коли Настя прийняла мене назад. Уперше це було помилкою. Я просто захопився жінкою з роботи, вона обіцяла мені любов і ласку, якщо кину сім’ю, але насправді виявилася черствою та егоїстичною. Навіть згадувати не хочу. Життя спільне у нас не склалося, вже через три місяці я стояв навколішки перед Настею і благав її пустити мене назад.
Мені не було куди йти. І вона мені вибачила. Знову почалися спокійні, звичайні будні. Непогано нам з Настею жилося, але не було давно вже між нами тієї пристрасті, що зближує подружжя. Минулого місяця мене з роботи відправили у відрядження. Я пробув у столиці два тижні. Там якось у кафе до мене підсіла миловидна блондинка, ми розмовляли, і я зрозумів, що вона та, хто мені по-справжньому потрібен.
Можливо й так, що саме на неї я чекав усе життя. Між нами відразу спалахнули почуття, які витіснили з голови всі думки про Настю та нашого сина. Коли відрядження закінчилося, я повернувся до рідного міста з почуттями спустошення та розчарування. Щодня мені нестерпно прокидатися без kоханої. Але мені якось ніяково розповісти все Насті і піти від неї знову. Мені здається, що вона просто не зрозуміє мене. Знаю, що і вперше я завдав їй достатньо болю.