Яне наб ридли постійні візиту свекрухи та її на хабну поведінку у неї вдома. А коли свекруха ще й подруг стала наводити-Яна вирішила провчити її.

Яна мила посуд, коли у двері зателефонували. Вона витерла руки і пішла відчиняти. На порозі стояла свекруха із пакетами в руках. – Яночко, ой, а ти вдома? Я вирішила вам принести рибні котлетки. Дуже смачні вийшли у мене сьогодні, такі соковиті, апетитні. – Ольга Іванівно, я ж вам казала, що ми не їмо рибні котлети! Навіщо ви їх принесли? – Та я наготувала дуже багато, не пропадати ж добру. Ось вирішила вам занести. Яна мовчки пішла на кухню. Свекруха робила так часто. То вона рибки смаженої принесе, то рибні котлети, то свіжу рибу. І скільки ж разів їй казали, що вони з чоловіком не люблять такої риби! Ні! Все одно несе!

 

А вся справа в тому, що свекор – затятий рибалка, і щовихідні їздить на рибалку. Ловить переважно карасів, і ось свекруха вже не знає, що з ними робити. Чоловік якось сказав: -І я на цих карасів уже дивитися не можу, весь час, поки жив із батьками, доводилося їх чистити і їсти… Наївся на все життя. А тепер свекруха знайшла куди подіти зайву рибу та й несе! Прийде, відкриє холодильник і каже: – Ой, а що це в тебе? Сир? Я відріжу собі шматочок додому. І ковбаски візьму, ви собі ще куnите. Я поділилася з вами рибкою. А останнім часом вона почала приходити ще й зі своєю подругою. Заходить і каже:

 

– Ой, ми були недалеко, і вирішили зайти до вас чаю попити і зіrрітися, а то якось холодно. І сама ставить чайник, відкриває холодильник, бере все, що хоче, ще й обговорює з подругою, що у них є у холодильнику і яка зараз молодь нічого не хочуть робити. Яна терnіла це все місяць, а потім придумала, як цього позбудеться. У суботу, ближче до обіду, Яна приїхала до свекрухи разом із своєю подругою. Свекруха відчинила двері. Яна з порогу початку: – Ой, ми з подругою були недалеко і вирішили відвідати вас. Ми тут принесли дуже смачні суші! Свекруха скривилася – суходолу вона на дух не переносила. Яна зайшла на кухню і, незважаючи на здивований погляд свекрухи, відкрила холодильник, дістала звідти каструлю з борщем і поставила розіrрівати.

 

У холодильнику була ще каструлька з олів’є, трохи салату. Вона поставила все на стіл, ще трохи взяла і поклала в лоток. -Візьму додому небагато, ми любимо такий салат, а ви собі ще зробите. Добре? Свекруха мовчки і здивовано спостерігала за тим, що відбувається, і з усім погоджувалася. Видно було, що їй це не подобається, тільки за подруги вона не хотіла сва ритися. Яна з подружкою поїли, подякували і почали збиратися додому. Вже на порозі Яна обернулася до свекрухи і сказала: – Ми тепер часто так заходитимемо, добре, мамо? Відвідуватимемо вас, та й смачненького щось приноситимемо. І вони пішли… Минуло вже півтора місяці. Свекруха дзвонить, розмовляє так, ніби нічого не сталося. Ось тільки в гості із подругою більше не заходить. І, перш ніж щось принести, запитує, чи їй це потрібно… Яна дуже рада, що свекруха зрозуміла з першого разу і нормально відреагувала. Адже це все ж таки їхні батьки і дуже не хотілося nсувати з ними стосунkи…

Leave a Comment