Два роки тому мій син одружився зі своєю kоханою. З невісткою мені пощастило, вона в мене гарна, чудова, добра. З першої нашої зустрічі я від неї в захваті. Але ось зі свахою мені не пощастило, вона жа хлива жінка. Місяць тому наро дилася моя онука. Син із дружиною живуть окремо. Квартира моя, але я там не мешкала, вона дісталася мені від батьків. До одруження сина здавала. Моя невістка — чудова господиня, все вміє робити по дому. У неї завжди чисто, затишно. Теща сина іноді приїжджає у гості. У день виписки сваха моя заявила, що має намір переїхати до доньки, щоб доnомагати з дитиною. Вона взагалі нетактовна жінка, скрізь сує свій ніс.
Вона ніколи не була заміжня, наро дила доньку від першого зустрічного.Навіть після весілля не давала спокою доньці, регулярно намовляла. На її думку, її доньці не пощастило з чоловіком та зі свекрухою. Мовляв, зять nоганий, не поважає тещу, з ранку до вечора на роботі, дружині не доnомагає, посуд не миє. А про мене взагалі жахіття розповідає: за її словами, я просто зла відьма. На її думку, у житті доньки немає нічого доброго. Дочка каже їй, що чоловік доброчесний, вірний, працює та забезпечує сім’ю. Але для цієї сварливої жінки не мало значення: головне, що вона незадоволена. Заявила,що приїхала на доnомогу,але сама нічого не робить,сидить та сkаржиться.
Син не хоче повертатися додому, бо там теща. Вона робить йому зауваження, звітує, мовляв, невихований, не купує тещі квіти, не робить подарунків. Я твердо вирішила її, як то кажуть, на місце поставити. Пішла до них у гості. Вона стала натякати, що я не дбаю про онучку; якби не вона, дочка з чоловіком пропала б. Я веліла їй швидко зібрати речі та поїхати. Сказала, що я не зять — і не терпітиму її. І додала, що якщо донька вирішить підтримати матір, то її теж ніхто не стане силоміць утримувати. Я знала, що моя невістка розумна, вона сама втомилася від докорів та претензій матері. І сказала, щоби ноги її не було більше в моєму домі. Вона швидко зібралася, сказала, що її ніхто не ці нує — і зникла.