Я і чоловік нещодавно вийшли на пенсію. Ми довгі роки одружені, і мені завжди здавалося, що до цього часу пари знають один одного краще себе. У цьому віці ти вже закінчив свою життєву місію, виростив дітей, побудував кар’єру, є хороші друзі. Зміг забезпечити своїх дітей і себе. Живіть собі душа в душу, займайтеся улюбленою справою і насолоджуйтеся вільними від робочої рутини роками життя. А на ділі все виявилося навпаки. Ніколи б не подумала, що буду власного чоловіка-пенсіонера виганяти знову на роботу.
Ну, він мені не просто набрид, а вже сил ніяких немає його терпіти. Спочатку все було добре: я займалася чим хотіла: готувала, прибиралася в будинку і саду, плела скатертини і отримувала багато позитивних емоцій від своїх хобі. Що не скажеш про мого чоловіка, у якого із захоплень тільки читання газет і перегляд nолітичних передач. Але мене це мало турбувало, нехай робить що хоче. Раз йому приємно так проводити свої дні, то будь ласка, головне, щоб мене не турбував. Але чоловік чомусь вирішив, що у мене багато вільного часу — і треба це виправляти.
Виходить, він займається суспільно корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет і перегляданням новин, а я, займаючись домашнім господарством, байдикую? На цьому ґрунті почалися сkандали. Ми лаємося кожен день, я навіть думаю, що краще б на роботу ходити, ніж все це вислуховувати. Але я працювати не збираюся, у мене заслужений відпочинок, а ось він нехай йде і шукає, чим себе зайняти, якщо не хоче, щоб я роз лучилася. Скажіть мені, хіба можна так, nроти чиєїсь волі насильно нав’язувати свою думку і бажання? Чому я відпрацювавши все життя зараз повин на жер твувати своєю улюбленою справою для примх чоловіка?