Вперше я зустрів Оксану на дні народження мого найкращого друга. Ми святкували у кафе, де Оксана працювала офіціанткою та обслуговувала наш столик. Я був по вуха закоханий у неї і довго доглядав її. У той час у неї було не так багато залицяльників, і я наполягав, поки вона не стала моєю дружиною. Я був у нестямі від радості, тому що вона була дуже красивою. У мене з народження була велика родимка, яку я потім видалив, але шрам залишився. Я зробив ставку на фінансове благополуччя, думаючи, що якщо жінки не люблять мене за мою зовнішність, то хоч би полюблять за мої гроші.
Однак Оксана любила мене таким, яким я є – незважаючи на мій шрам. Зрештою, моя дружина заваrітніла, і, поки я був у відрядженні, вона лягла до лікарні з перей мами. Коли я повернувся, Оксана повідомила мені, що наша дитина поме рла під час полоrів. Я сліпо повірив їй і не став ставити жодних питань, знаючи, як їй має бути важко. Ми сумували разом… Через кілька років у нас народився син, і я був у захваті. Але одного разу один із моїх співробітників, який займався волонтерством, розповів мені про дівчинку з дитя чого будинку, яка була дуже схожа на мене і мала родиму пляму на обличчі.
Зацікавившись, я поїхав до дитя чого будинку зі співробітником, і коли ми зустріли дівчинку Поліну, я був здивований тим, наскільки вона була схожа на мене. Мені стало шкода Поліну, і я вирішила допомогти їй позбутися родимки. Я відвіз її до клініки та організував їй оnерацію. Я не міг позбутися відчуття, що вона може бути моєю дочкою, якщо Оксана збрехала мені про нашу першу дитину.
Я найняв детектива для розслідування і виявив, що Оксана справді віддала Поліну в дитя чий будинок і збрехала мені про сме рть нашої дочки. Я пройшов тест на батьківство, який підтвердив, що Поліна – моя біологічна дочка. Я розлу чився з Оксаною та забрав Поліну додому, де познайомив її з братом. Вона пролежала в клініці кілька місяців і перенесла оnерацію з видалення рідної плями. Коли вона відновилася, то була чудовою красунею, і я був радий, що вона з’явилася в моєму житті.