Чоловік постійно починає зі мною тему дітей і вмовляє мене якнайшвидше наро дити хлопчика. Я і не проти дитини, просто думала, що краще завести її через рока два-три. Але чоловік не бачить сенсу так довго чекати, та й нема чого. Каже, що поки ми молоді й у нас багато сил та енергії – треба якнайшвидше народ жувати. Особливо загострюються такі розмови після того, як ми сходимо в гості до племінника, який має маленьких дітей. -Ти подивися, які вони гарненькі, які милі дітки, – починав чоловік. -Вони такі гарні та милі тому, що ситі та виспалися. Але ось вночі я впевнена, kричать, ре вуть і не дають спати. -Ну ось навіщо ти все так перебільшуєш… Я росла старшою сестрою, у мене ще молодші два брати.
І коли я навчалася у школі, то мені доводилося бути ще й нянькою для братів. Тому я чудово пам’ятаю, як це – не спати ночами, щоб заколисувати малюків. А мій чоловік ріс у сім’ї один. У нього були тільки двоюрідні брати і сестра, тому він гадки не має, наскільки важко часом буває з дітьми. Нарешті, настав момент, коли я заваrітніла. Чоловік під час моєї ваrітності не відходив від мене ні на крок, був таким дбайливим. Після полоrів він намагався бути добрим та допомагаючим батьком. Тільки ось nроблеми все одно були. У дитини ночами коліки, вона не дає спати ні мені, ні чоловікові. Адже чоловікові вранці на роботу.
Я намагалася швидше заколисувати малюка, включала маленький нічник на кухні, щоб світло не заважало чоловікові. Але все одно важко заснути, коли за стіною хтось ходить годинами, а хтось безперервно nлаче. Ми обоє стали нер вовими. І одного дня чоловік зібрав речі і переїхав до мами. Він сказав, що це не розлу чення, і він приїжджатиме і допомагатиме всім необхідним. Просто він утомився і йому потрібен час, щоб нормально виспатися. Він каже, що став дуже нервовим і не хоче сва ритися зі мною, а для цього краще за пару місяців пожити саме так. Я не очікувала такого. Я теж сильно втомлююся і не висипаюся. Але мене підтримали мама та свекруха. Сказали, що приходитимуть на весь день, щоб я встигала хоча б подрімати.