Після смер ті батька мама привела додому вітчима, який не злюбив нас із сестрою. Незабаром через нього ми потрапили до інтернату.

Коли мені було три роки, народилася моя сестра Ніна. Наша мама була домінуючою фігурою в сім’ї, а тато виконував усі її бажання. Коли мамі захотілося жити краще, вона відправила батька на додаткову роботу. Через роки, після ремонту нашого та покупки нового будинку, батько захворів і через рік помер. Навіть після цієї втрати мамин владний характер зберігся. Через рік вона привела у наше життя нового чоловіка. Вітчим одразу не злюбив нас з Ніною.

 

Під його впливом мама відправила нас до інтернату. Мені було чотирнадцять, Ніні – одинадцять. Перший час мама іноді відвідувала нас, але згодом, як часто в таких випадках буває, ми остаточно віддалилися від неї. Ми з Ніною почали жити далі. Ми отримали державну квартиру та створили свої сім’ї. Нещодавно ми дізналися, що наша відчужена мама шукала нас не з материнської любові, а з нужди. Від неї пішов новий чоловік, і внаслідок тяжкого захворювання вона втратила ноги.

 

Мама була самотня і ослабла. Ми зустрілися, щоб розповісти їй про те, як вона роками не дбала ні про себе, ні про нас. Із самого початку вона надіслала нас, не надаючи жодного вибору. Зважаючи на вагітність Ніни, я утримувалася від сварки з мамою. Зрештою ми з Ніною вирішили назавжди викреслити її з нашого життя, як це зробила вона тоді.

Leave a Comment