Чоловік і дружина — Ольга і Олег — довгі роки мріяли про дітей. У них було все для хорошого життя, та й на фінансове становище не скаржилися, а ось дитинку не вистачало. Лі кування і ряд обстежень не давали результатів. Здавалося, що вони обійшли весь світ в пошуку лі каря. Подружжя вже замислювалися про те, щоб уси новити дитину, але Оля чомусь думала, що не зможе полюбити чужу дитину. Щоб якось відволі ктися від сумних думок, вона поринула з головою в роботу. Скоро свято — Новий Рік. Вона займалася приготуванням вечері, а Олег пішов у супермаркет за покупками. Він повернувся через півгодини без продуктів, зате з маленькою дитиною. Як з’ясувалося, хтось залишив коляску у їх під’їзду. Олег прочекав півгодини, але до плакав малюкові так ніхто і не підійшов.
Не було ні записок, ні листів: кинутий дитина в холодний вечір. Ось і вирішив забрати малюка, адже мороз розігрався не на жа рт. Оля дивилася і не розуміла, що відбувається. Як можна повірити в те, що хтось залишив на вулиці свою кровиночку? Вони були розгублені і подзвонили батькам. Ті приїхали і порадили звернутися в пол іцію. Біологічних батьків найди відшукати не вдалося. Подружжя оформили документи і всиновили малюка. Щасливі батьки не випускали з рук Артемка і не могли повірити своєму щастю. Він ріс дуже слухняним і здоровим хлопчиком. До того ж, Ольга полюбила його ще при першій зустрічі — дарма вона так переживала. А через рік молода сім’я ощасливила ще і дівчинку-сиp оту