Олег був моєю першою любов’ю. Коли ми закінчили школу, він відразу зробив мені пропозицію. Після весілля ми стали жити у мами. Зі свекрухою у мене були чудові стосунки. Вона завжди мене хвалила та підтримувала. – Оленька чудова дівчина. Вона так смачно готує, чоловіка балувати пиріжками не забуває. Усі турботи по дому взяла на себе. Я лише іноді їй доnомагаю. Ось учора, Оля відвезла мене до сестри до села. Я через бо лі в ногах не могла електричкою поїхати, а син завжди зайнятий. Так моя невістка, люба, замовила таксі, і ми разом поїхали. Чудова дівчина. Моєму синові дуже пощастило. – розповідала свекруха сусідкам.
Через рік після весілля я наро дила сина. Свекруха стала мене ще більше нахвалювати. Вона дивувалася тому, як я можу наглядати за сином і тримати будинок у чистоті. Вечерю я завжди готувала вчасно, завжди намагалася створювати затишок у домі. Але чоловіка ніби підмінили. Він починав мене ображати та принижувати перед матір’ю. – Як тобі пощастило, що ти вийшла за мене заміж? Я тебе врятував від бідності. Якби не я, то ти жила б у тісноті зі своїми трьома братами та сестрами. Ти мусиш мені більше дякувати, а то живеш у моїй квартирі, їси мною куплену їжу і жодних слів подяки. – говорив мій чоловік.
А я намагалася йому щось відповісти на такі неприємні закиди, але він мене не слухав. Свекруха захищала мене, казала, що він несправедливий до мене. Його закиди стали звучати щодня, а потім він почав пити. Пив багато, іноді навіть забував, де мешкає. Я з таким миритись не хотіла. Мій син не мав бачити такого батька. Олег вважав, що тримає мене на повідку, що мені нема куди йти. Він помилявся. Я зібрала речі, забрала сина та переїхала до батьків. З ним я розлучилася, а ось зі свекрухою продовжую спілкуватися. Влітку я, вона та наш улюблений 3-річний хлопчик поїдемо на море.