Надія все життя жила під тиском матері. Кожен її крок обговорювався на сімейних зборах. Мати з дитинства вчила дочку бути скромною та порядною. Олена Федорівна була чоловіком у юбці, тримала Надію на короткому повідку. Через це Надія у п’ятдесят вісім років залишилася сама. Вона не знала, як жити далі. Коли жінці було двадцять два роки, то до міста приїхав музичний гурт. Дівчина сходила на їхній концерт, а після нього її проводив додому соліст цього гурту Андрій. Він був зачарований красою дівчини. Вони проводили разом дні та вечори до від’їзду молодого хлопця. Він продовжив свої гастролі, але про дівчину не забував. Андрій писав і дзвонив їй, а у вільний час приїжджав її побачити. В один із приїздів він запропонував Надії переїхати до нього до столиці.
-Надь, Я шалено тебе люблю. Давай поїдемо разом до Москви. Я там живу з матір’ю, влаштую тебе на роботу до себе помічницею. Одружимося, зіграємо весілля, наро диш мені дитину. Я хочу, щоби ти була зі мною завжди. Надія хотіла того ж, але боя лася матері. Вона була певна, що Олена Федорівна почне кричати на неї. Дівчина зібралася з думками, підійшла до матері та розповіла їй про Андрія. Мати була в сказі. -Ти розумієш, що йому потрібне лише одне. Поїдеш у свою Москву, а потім мені дитину в подолі принесеш. Хочеш, щоб з нас всі сусіди сміялися. А потім він артист жалюгідний, що люди скажуть?
Тобі чоловік потрібний серйозний, а взагалі бажано із нашого міста. Я тобі забороняю бачитися з ним. Зрозуміла мене? Надія nроти волі матері піти не могла, вона розлучилася з Андрієм. Хлопець намагався налагодити із нею спілкування, але в неї нічого не виходило. Надія незабаром вийшла заміж за сусідського парубка Серьожу, мати так сказала. Сергій був чоловіком із поганим характером. Він багато пив і навіть піднімав руку на дружину. А потім зібрав речі і пішов до товариша по чарці. -Як добре, що ти не наро дила від нього. А то довелося б виховувати дитину самій. Ой, що ж тобі так із чоловіками не щастить, мабуть, наврочив хтось. – міркувала мати. Надія більше заміж не виходила, роки капали, а вона жила з матір’ю.
Думала іноді про дитину, навіть хотіла всиновити, та мати не дозволила. Сказала, що якщо приведе дитину додому з дитячого будинку, то вона їх вижене з квартири і житиме на вулиці. Надія часто згадувала Андрія. Вона продовжувала його любити, мріяла зустрітись. Коли вони знову приїхали з гуртом на гастролі до їхнього міста, то Надя пішла на їхній концерт. Андрій став ще красивішим, трохи посидів, але це йому навіть йшло. Андрій освідчувався у коханні своїй дружині, заспівав для неї пісню. Наді було бол яче, адже вона могла бути замість тієї жінки.