У нас з дружиною є невелика дача. Уже багато років, як настає весна, ми їдемо туди і залишаємося до настання холодів. Нам подобається жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям, спокій і все натуральне.У нас невелике господарство, але все одно вимагає сил. Помідорчики, огірочки, полуничка, вишенька, смородинка, малинка, цибулька, кабачки, зелень, морква, буряк і агрус. Доглядом за всім цим займається дружина, а я потихеньку приводжу дачу в порядок, але і тут мені допомагає моя улюблена.Три роки тому прилаштував другий поверх, альтанку з мангалом, щоб ввечері посидіти. Рік ми думали будувати чи не будувати баню. Хотіли кликати до себе рідню, друзів і самі паритися.
Однак вийшло, що простіше про це міркувати, але ось робити досить важко. Звичайно, все робити одному складно. Дружина допомагає, чим може, але у неї вистачає своїх турбот з городом і домашніми справами. Тоді ми вирішили попросити друзів допомогти, обдзвонили майже всіх, але все виявилисязайнятими, хоча все вже на пенсії. Навіть у вихідні дні ні у кого не виявилося хоча б вільних пару годин. Це було неприємно, але вони нам нічого не винні, обійдемося без їхньої допомоги.Ми не тримали на них образу, адже вже багато років знаємо один одного.І ось недавно будівництво було закінчено і запросили друзів дружини.
Все було чудово: смажили шашлик, парилися в лазні, сиділи в альтанці, пригощали їх овочами з нашого городу, наготували салатів, а дружина ще наготувала багато смачних страв. Загалом все було чудово. Друзі оцінили всє, що ми зробили, а ми насолоджувалися спілкуванням.Цікаво те, що після цих посиденьок, вони почали нам дзвонити кожні вихідні. Приїжджати до нас, при цьому не витрачаючи ні копійки на продукти, навіть м’ясо не купували.Як лазню добудували, так у них пропали всі справи і турботи, зате з’явилося багато вільного часу.До того ж кожна така парилка закінчувалася тим, що гостювали вони у нас по кілька днів.До того ж кожна така парилка закінчувалася тим, що гостювали вони у нас по кілька днів. Нам вже хотілося побути наодинці, втомили нас ці настирливі гості. Потім вони стали приїжджати зовсім без попередження.
Дружина все не могла їх прогнати, адже це ж друзі, а не чужі люди. Тим більше, що в такій ситуації не знаєш навіть, що говорити. Ми від вас втомилися, їдьте додому? Зрозуміло,що так ніхто не скаже.Тоді я прийняв рішення, що потрібно взяти ситуацію в свої руки. Коли друзі дружини приїхали в наступний раз, я розповів їх про плани, які стосувалися нашої дачі.Сказав, що ми збираємося робити басейн на ділянці і описав весь план робіт.А ще сказав:- Ви ж все одно приїжджаєте кожні вихідні,так давайте все робити разом!А після роботи пожарим м’ясо, а потім ви зможете відпочивати в нашому басейні.Після почутого вони перестали приїжджати і дзвонити.Я до сих пір не можу зрозуміти,що важкого в тому,щоб допомогти друзям? Дружину це засмутило,а я радів, що мені більше не потрібно нікого обслуговувати і витрачати свій час на людей, які цього не заслуговують.