Так не пощастило, але я потрапила під скорочення на роботі. Іншу роботу мені довго не вдавалося знайти. Але сидіти на шиї у чоловіка я не хотіла. Хоч у шлюбі я вже 5 років, у нас є дочка, якій три роки. З донькою сидить свекруха. З нею я не особливо добре спілкуюся, ми намагаємося не перетинатися. Я довго шукала який-небудь варіант роботи, але нічого не виходило. І потім мене осінило, адже у мене є машина, а значить я можу працювати таксистом. Я сказала про це чоловікові, він відповів, що якщо мені так хочеться, то можна спробувати.
Так я і стала жінкою-таксистом. Деякі люди дивуються, коли бачать мене за кермом, але в основному багато хто вже звик. Ніколи не могла б подумати, що буду таксистом. Але через якийсь час свекруха вийшла з дистанційної роботи, тепер її начальство попросило приїжджати в офіс. На вулиці вірус, свекруха боїться зі своїм здоров’ям підривати імунітет в громадському транспорті. Так що чоловік попросив мене тиждень повозити його маму на роботу, поки вона звикне. Я не особливо хотіла, але довелося. Перший час свекруха відчувала себе сором’язливо. Хвилю валася, чи не витрачаю я на неї свій час, чи є клієнти? Весь час приносила мені каву і що-небудь смачненьке.
Але потім, коли вона повністю перейшла на роботу в офісі, то нам стало ні з ким залишати дитину вдома. І я вирішила, що поки посиджу з дитиною, скоро вже і місце в садку звільниться. Раптом вранці лунає дзвінок, це була свекруха: – Ну де ти їдеш? Я ж так через тебе на роботу запізнюся! – Я більше не працюю таксисткою, мені з дитиною сидіти треба. – Поки ранок, по любому внучка спить, а ти поки мене довези! Я відключила телефон. Увечері чоловік сів поговорити зі мною, тому що його мама вже встигла насkаржитися. Але я все пояснила, що тепер не можу працювати в таксі, на мені дитина. Чоловік прийняв мою сторону, а свекруха на нас образилася. Так вона і перестала з нами спілкуватися.