Кожен наш візит до свекрухи завжди відбувався спокійно, але цього разу все пішло навперейми

Усі вихідні я проводжу у свекрухи, допомагаючи по господарству. Ольга Іванівна мешкає у невеликому селі в Івано-Франківській області. Щосуботи вона кличе нас з Ігорем до себе на допомогу. Ми збирали картоплю, робили заготівлі, нещодавно квасили капусту. Але днями, коли ми приїхали забрати овочеві запаси на зиму, свекруха висунула дивну умову. – Оксано, а ти не хочеш заплатити за те, що береш? – Раптом запитала вона. Я засміялася, вирішивши, що це жарт, але потім зрозуміла, що вона говорить серйозно. – Я ж над цим працювала! – продовжила вона.

 

– Ми також! Ви самі бачили, скільки часу ми провели на вашому городі! – Заперечила я. – Воно виросло на моїй землі. – Як? Я щосуботи тут з вами. Навіть відпустку брала, щоб допомогти із заготівлями! А ви тепер хочете грошей? Свекруха – не тільки господиня. Вона працює вчителькою, веде кілька уроків у школі. Свекр іноді підробляє, ремонтуючи машини. Ми з Ігорем одружені вже два роки. У нас невисокий дохід: я бухгалтер, чоловік працює таксистом. Ми, поки що, знімаємо невелику квартиру. Я сподівалася, що хоча б на продуктах зможемо заощадити, адже овочі свої. Навіть хотіла відвезти пару банок батькам. Але свекруха, схоже, не тільки не хоче допомогти своєму синові, але й не цінує мою працю. – Все, більше я туди ні ногою!

 

З мене досить! – заявила я чоловікові. – Та що ти так розійшлася? Ну, заплатимо мамі… – Ти серйозно? Як це – я працюю, а потім ще й платити мушу? Ти вважаєш, це нормально? Я впевнена, що заслужила користуватися тим, що зроблено на городі свекрухи. Незрозуміло, як вона взагалі могла вигадати таку ідею. Все літо я провела на грядках, не для того щоб потім випрошувати продукти. А тепер ще чоловік підтримує її. Де справедливість? Замість подяки за мою працю я отримала докори та вимоги. Можливо, це тимчасово, і ми зможемо помиритися. Але поки що я не уявляю, як відновити стосунки. А ви як думаєте, чи варто намагатися чи краще залишити все як є?

Leave a Comment