Моя сім’я — це тато. Він мене ростив з малих років. Мама мене покинула, коли мені було чотири роки. Я практично її не пам’ятаю. Лише деякі риси обличчя — на тому і все. Раніше я часто запитував про маму, просив у батька розповісти про неї хоч щось, але тато казав, що вона нас покинула — і на тому мова закінчувалася. Другий раз тато не одружився. Напевно не хотів ще раз пережити втрату коханої людини. Йому якось по життю не щастить. Своїх батьків він не знав. Його батько пив, і рано пішов з життя, а мама знайшла якогось іноземця і вирішила влаштувати собі краще життя, втекла з ним за кордон. Тому тата виховувала бабуся. Він виріс дуже хорошою людиною. Своїх бабусю і дідуся я не знав.
Про матір мені розповіла тітка Іра, татова двоюрідна сестра. У неї своїх дітей не було, тому вона практично замінила мені матір. Тітка Ірина розповіла, що батьки зустрілися в університеті, коли вчилися, потім одружилися. Планували спільне майбутнє, а коли з’явився я, то тато почав важко працювати, щоб прогодувати сім’ю. Він часто їздив у відрядження, тому я залишався один з мамою. Але тато завжди намагався провести вільну хвилину разом з нами, він любив мене і маму. Ми іноді їздили з татом у відрядження. Тому, будучи маленьким, я відвідав практично всі країни Європи. Чому ж мама покинула батька, запитаєте ви? Я теж не можу зрозуміти до сих пір.
Виявляється, моя мама була вітряної панянкою. Тому, коли тато був у відрядженні, вона крутила роман за його спиною. Виявляється, для неї було мало уваги, і коли тато про це дізнався, вона помахала ручкою і сказала, що знайшла для себе кращого чоловіка і краще життя. Їй набридло бути домогосподаркою і чекати як собачка свого чоловіка. А то, що тато намагався для всіх, вона не брала до уваги. Мені було соромно, що у мене така мати. А ще більше мені було шкода батька. Адже після того, як мама його покинула, він знайшов другу роботу і зайнявся вихованням сина самостійно. Я щасливий, що батько виростив мене таким. Кращого тата і не знайти.
Оскільки він часто їздив у відрядження до країн Європи, вчитися мене відправили за кордон. Іноземні мови давалися мені досить легко. Тому вчитися я поїхав до Чехії. Там навіть для іноземців освіта безкоштовна. Чеська мова нагадував чимось і наш, і польський. Тому дався він мені досить легко. У Празі я закінчив університет на відмінно. Мені подобалося цїє місто, тому я планував надалі там залишитися. Після того, як я поїхав вчитися, тато зайнявся старої роботою і тепер знову літає у відрядження по Європі. Він часто у мене гостює, тому мені навіть не доводиться їхати додому. Але я дуже сумую за тітцєю Іриною, але тепер є чудові способи зв’язку, тому ми практично щодня розмовляємо по відеозв’язку.
У Празі я знайшов свою любов. Наталя була українкою, приїхала до Чехії на заробітки і знайти кращого життя. Вона була дуже гарною дівчиною. Ми разом вже близько року, тому на Великдень я планував приїхати в Україну і познайомити її з татом і тіткою Іриною. Я планував пов’язати своє життя з тією кароокою, голосистій красунею. Як я і думав: тато був задоволений моїм вибором, як і тітка Ірина. Ми планували влаштувати невеличке свято на честь знайомства і свята.
Якось у двері подзвонили. Я пішов відкривати, гостей ми не чекали, всі рідні мені люди перебували вже в квартирі. На порозі стояла жінка, незнайома мені жінка. Але щось мені підказувало, що я її десь бачив. Вона подивилася мені в очі і заплакала: «Привіт синок, ти так виріс!». А я дивився на цю жінку, і не міг зрозуміти, що вона тут робить. За спиною почувся голос батька:
«Що ти тут забула? Чого тобі треба?» — холодно запитав тато.»Я лише хотіла побачити сина. Синку, це я, твоя мама».Я дивився на цю жінку, і в мені не було нічого — ні жалості, ні злості, нічого. Ця жінка була для мене просто чужий, я не знав, хто це. Я подивився на неї і байдуже відповів: «Матері у мене немає, вона давно покинула нас. Я не знаю хто ви. І прошу вас залишити наш будинок і більше не приходити ».І закрив двері. Мені не було шкода ту незнайому жінку. Всі дорогі і рідні мені люди були тут зі мною, а всі інші мене не цікавили!