Аліса, Ти Вже Побула В Декpеті, Вистачить, Тепер Моя Сестра В Положенні, Треба Допомогти Юлі, Тому Виходь На Роботу. Я Домовився: Юля Буде З Нашим Сином Сидіти, — Мій Чоловік Сергій Сказав Це Мені На Повному Серйозі.

Якщо коротко, то чоловік Сергій змушує мене терміново виходити з декрету, оскільки його сестрі Юлі, яка зараз чекає дитину, потрібна допомога. Аліса, ти вже побула в декреті, вистачить, тепер моя сестра в положенні, треба допомогти Юлі, тому виходь на роботу. Я домовився: Юля буде з нашим сином сидіти, — мій чоловік Сергій сказав це мені на повному серйозі. Я була просто в ступорі від такої пропозиції Сергія. Він вважає, що мені терміново потрібно виходити з декрету, оскільки в іншому випадку він не зможе допомогти своїй сестриці, яка скоро народить другу дитину. А то, що я хочу насолодитися материнством максимально, оскільки у мене це перша дитина, мого коханого не цікавить. До того ж, Сергій каже, що я думаю лише про себе. Я народила МАТВЕЙЧИК рік тому. У декрет йшла з нормальної роботи, мене там чекають, але не кваплять з виходом.

Я відразу всіх попередила, що буду сидіти з дитиною до кінця, до трьох років. Ми довго готувалися до появи малюка, і я насолоджувалася материнством. Думала про другу дитину, але тепер вже і не знаю. Я взагалі зараз нічого не знаю, навіть сумніваюся, що у нашого шлюбу є майбутнє. Коли я йшла в декрет, у нас все було підраховано, і нам на все вистачало. Іпотеки у нас немає, кредитів теж, тому заробітків чоловіка на нашу сім’ю було цілком достатньо. Але з’явився раптовий фактор Б — сестриця чоловіка Юля. Ми з нею не спілкувалися, бо вона мене завжди відштовхувала своєю інфантильністю та безпорадністю. Вона ніби розумна, але просто вибрала зручну модель поведінки. До недавнього часу у неї був чоловік, від якого вона народила дитину. Шлюб вони не оформляли, бо: «ну що там цей ваш штамп в паспорті змінить».

У дитини в графі батько стоїть прочерк, Юля — мати-одиначка. Ну жили вони собі і жили, нас не чіпали. Я вже була в декреті з сином, коли чоловік повідомив, що знову стане дядьком. Сестричка знову в положенні! Ну і добре, нехай ростуть здоровенькими. Ну, а недавно чоловік Юлі здійнявся в невідомому напрямку, залишивши її на п’ятому місяці з дворічною лялькою на руках. Краса? Ще яка. Свекруха, звичайно, кинулася допомагати донечці. Забрала до себе жити, годує, поїть. Але у неї самої зарплата не дуже багата, а тут ще два рота з перспективою на третій. Змусили в це неподобство впрягатися ще й мого чоловіка. Мене ніхто не питав, але конфліктів я не влаштовувала. Треба — допомагай. Нам грошей вистачало. І ось днями мені Сергій заявляє, що підрахував, прикинув і прийшов до висновку, що мені потрібно виходити з декрету.

— Я сам не потягну це все, а сестрі треба допомогти. Вона з двома дітками одна залишилася. Та й мама не залізна. Так що, я поговорив, Юля буде з нашим сином сидіти, все одно зі своїми няньчиться, а ми їй за це платити будемо. Ти ж з декрету вийдеш, будеш нормально отремивать. Пропозиція на межі геніальності. — А чому я повинна на догоду твоїй сестрі кидати свою маленьку дитину на чужу йому тітку і впрягатися в ярмо? Я їй дитини робила, щоб так розплачуватися? — злилася я. — Ми з тобою сім’я, вони моя рідня, ми повинні допомагати один одному — постановив він. — Та тільки не пам’ятаю, щоб твоя мама або сестричка нам хоч чимось допомогли!

Мене назвали егоїсткою, яка не хоче розуміти нікого, крім себе. — А давай я запропоную інший варіант: твоя сестра з тижня на тиждень вже народити. Нехай твоя мама йде в декрет, а Юля виходить на роботу. Як тобі ідея? — Ну що вона там буде заробляти? У неї ні професії тямущою, ні стажу. З твоєї зарплатою вже явно не зрівняється! — Сергій мені пояснював, ніби зовсім наївний, або ж мене за таку вважає. А я не розумію і не збираюся думати, чому я повинна тягти його сестричку і позбавлятися від законного заробленого декрету. Поставила Сергія перед фактом, що нікуди не збираюся виходити. Мені це не потрібно. А якщо буде наполягати, то нехай збирає речі і мотає до мами далі танцювати під дудку Юлечки.

Квартира моя, від бабусі дісталася, теж я впораюся як-небудь. — І на що ти жити будеш, якщо я піду? — в’їдливо запитав чоловік. — Моя мама з онуком буде сидіти, а я вийду на роботу. Але працювати я буду на себе і свою дитину, а не на твою сестричку! Сергій, покрутивши пальцем біля скроні, сказав, що не бачить різниці, якщо і так, і сяк мені виходити з декрету. Тільки в разі його плану ми з ним не посваримося і будемо разом. А мені вже все одно: він поставив свою Юлю і її інтереси вище моїх і нашого сина. І я його такі умови не прийму. Чи варто заради збереження сім’ї? Ось ще з мамою треба порадитися: цікаво, що вона скаже про це все.