Неллі здавалося, що все в її житті йде навскіс. Все виправити доnоміг начальник, якого вона давно не любила

Неллі була дочкою багатих мешканців столиці. У них були квартира, машина та відмінний дохід. Неллі з сестрою раділи життю з самого дитинства. Але життя змінилося. Батько пішов із життя. Мама почала ледве зводити кінці з кінцями. Старша поїхала, Неллі довелося рано виходити на роботу. Та й особисте життя не складалося. Незабаром і мати померла. Але доля підготувала несподіваний поворот. Пролунав телефонний дзвінок: — Неллі! Я хотів би з вами зустрітися. Вона погодилася. Це був далекий родич: — У тебе немає квартири, а нам потрібен нагляд за житлоплощею!

Можеш пожити тільки трохи платити нам. -Як довго це триватиме? -Ми потім продамо цей будинок тобі. За символічну суму. Це була двійка у центрі. Незабаром життя налагодилося: з’явився хлопець на ім’я Максим. Ось тільки з дитиною нічого не вийшло. А за пару років чоловік зізнався дружині: — Ти чудова жінка. Але хочу дітей. Моя коханка чекає на дитину. Отже, без образ. Незабаром з’явилися ті родичі і терміново виставили квартиру на продаж. — А як же наш договір? – Без проблем, – погодилися вони, і назвали неймовірно високу ціну. Вона винайняла квартиру на околиці, і незабаром їй зателефонували інші родичі, повідомивши неприємну звістку: — Приходь у п’ятницю на похорон. З чистою совістю і з порожнім гаманцем, ні на що не претендуючи, вона сиділа за поминальним столом, коли дідусь-сусід запитав: — А на кого тепер залишиться дім Марфи?

Родичам руїна у передмісті була не потрібна. І хтось сказав: — Неллєчко, ти ж її поховала, забирай будинок собі. І всі з полегшенням підтримали… Протягом двох місяців жінка бігала кабінетами, оформляючи спадщину. На роботі її відпустили без розмов. Хотілося все покинути, але начальник наказав: — Не смій. У тебе й так нічого нема. Нехай у селі буде бодай один будинок. — А як дістатися до роботи? -Попроси позику на машину. Сьогодні Неллі живе у своєму прекрасному будинку зі своїм улюбленим собакою та кількома кішками. Вона щаслива, що поїхала із міста. Щастя найбільше влітку, коли цвітуть її улюблені гладіолуси.