Цій історії вже 20 років. Дівчина Діана, тільки-но закінчила школу, збиралася їхати вступати до інституту в місто. Мати все життя оберігала дівчинку, лякала труднощами життя. У місто вона поїхала зі своєю старшою сестрою. Дівчатка не особливо дружили, різні інтереси, старша вела розгульний спосіб життя, а молодша з хлопцями навіть не спілкувалася, мати та сестра забороняли, мовляв, «ім усім тільки це і потрібно». Вступивши на перший курс, Діана зустрічає Руслана, за місяць хлопець робить пропозиції дівчині. Це дуже насторожує Діану, тому що сестра її все життя лякала хлопцями та їхніми корисливими цілями. У результаті залишившись в гуртожитку одні, у хлопців відбувається «чарівництво». Дівчина не думала, що може щось статися; порахувавши дні за її календарем, все сходилося.
Почалися літні канікули, хлопці роз’їхалися додому, домовилися, що зустрінуться лише у серпні. Приїхавши додому, старша сестра запідозрила недобре: -Ти що так світишся? Хлопець з’явився? — Не твоя справа. — відповіла Діана сестрі. Вночі дівчині стало поrано, вона побігла у ванну, де її нудило до ранку. А коли вийшла, її зустріла сестра та мати: — Доче, нічого, виховаємо! Наpoджуватимеш, ми з татом тебе не кинемо! Вас підняли і дитинку піднімемо, тільки навчання не кидай! — Розплакалася мама. -Ну що, залетіла? Ну і хто цей недолугий? Кинув тебе? Де він зараз? — прошипіла сестра. У голові у Діани був хаос, як так, чому не запитали, чи хоче вона наpoджувати, як повідомити Руслану. Старша сестра дізнається, хто батько дитини, знаходить номер Руслана і наважується подзвонити йому сама, але Діані нічого не каже. – Ало, а Руслана можна? — грайливо спитала сестра.
Тут входить Діана і чує розмову, на іншому кінці дроту відповідають: — А хто питає? — Як хто? Він що не пам’ятає когось обрюхатил? — відповіла зухвало сестра. — Не дзвоніть сюди більше. — Поклали трубку. -Чула? Нікому ти не потрібна! Відмінниця! Улюблена донька, позорище! – відповіла сестра Діані. Почувши всю розмову і потім осуд від сестри, Діана всю ніч плакала, а на ранок хотіла накласти на себе руки, але все обійшлося: на порозі стояв Руслан з квітами. Так і розпочалася щаслива історія. Вони поїхали від батьків і жили щасливо разом.