Таня помітила, що чоловік пропадає щоночі і повертає лише під ранок. Якось вона вирішила дізнатися, куди він постійно зникає — і дізналася.

Таня давно помітила за Аркашею дивну поведінку. Спав окремо, вночі кудись йшов, повертався лише під ранок, вдаючи, що прокинувся. Вирішила дружина простежити за чоловіком і навіть під ковдру лягла вже одягненою. Почула, як чоловік вискочив надвір – і миттю за ним. Декілька хвилин не упускала Таня чоловіка з виду, але той загорнув у кут, дружина за ним — а від Аркаші слід застудив. Поверталася Таня додому з сумними думками в голові: »Може, nігулок наковтатися? А як же син? Повернулась додому, спати вже не хотіла. Пішла на кухню, поставила тісто: Аркадій просто обожнює пиріжки з картоплею. Коли Аркаша повернувся, то відразу забарився. -Таня? Ти вже прокинулася?

-Так, ось, вирішила — пиріжки тобі спеку. »А він зараз подумає, що я, разом сkандалів та істерик, приготувала йому найулюбленішу їжу». Цієї ж ночі все змінилося. Життя повернулося у звичний ритм. Чоловік більше нікуди не йшов, та й Таня розквітала на очах.Син приїжджав ще частіше, привозив подарунки, все було весело. Так і провели усю зиму. Але з першим днем весни, помітивши, що дружина спить, Аркаша знову кудись пішов. Та Таня не спала. »Знову почалося…» Але це було щось нове: чоловіка не було кілька місяців. Якось повернувся, зібрав речі, встав біля порога і сказав: -Син у мене там, розумієш? -А мені Яка різниця? -Квартиру я цю переписав на тебе. Живи тут. Після цього Таня місця не знаходила. Ревела ночами, добре, що хоч син частенько дзвонив. З головою пішла у роботу.

Подруги рекомендували знайти чоловіка, але Тані це було нецікаво. Минуло кілька місяців, і Аркадій повернувся. Таня, побачивши чоловіка у дверях, одразу вnала йому в ноги. -Повернувся я. Скучив. -Надовго? -Назавжди. Таня більше нічого не питала. Повернувся і повернувся – найголовніше. Здавалося, і щастя повернулося. Але ось вечір, стукіт у двері – і чоловік знову зник. Коли він повернувся ввечері, Таня вже встигла зібрати його речі. -Більше не повертайся. Через багато років зателефонував син і сказав, що батько nомер. Таня, звісно, поплакала, але на прощання не пішла. Із чоловіком вона давно вже попрощалася.