Мої родичі, з якими я майже не спілкувалася, покликали мене на весілля. Але я відразу розкусила їх хит рий план

З маминого боку у мене родичів мало, я особливо ні з ким не знайома. Тільки бабусю знала, яка нещодавно нас покинула. Я завжди хотіла познайомитися з родичами, але мама кожен раз відкладала. Коли стала великою, то вже сама не хотіла. І як виявилося, правильно робила. Розповім все спочатку. Я нікого навіть в обличчя не знала родичів з боку мами, крім бабусі; і раптом мені дзвонить сестра мами і запрошує на весілля своєї дочки. Я здивувалася дуже сильно, адже зі мною вони ніколи не спілкувалися; і див но, що зараз мене визнали за близьку і покликали. Я вирішила, що не піду, але чоловік наполягав, і я зрозуміла, що все-таки треба піти.

З мого боку буде негарно відмовлятися. Запрошуючи нас, моя тітка Наташа зобов’язала принести салатики і хороше вино. Для мене це було максимум див но, але потім виявилося, що весілля буде проходити в сімейному колі. Ми з чоловіком вирішили, що куnимо вазу, і цього вистачить, та ще й повеземо салатики з вином. Чоловік запропонував подарувати rроші, але я подумала, що жирно буде для родичів, які мене в перший раз згадали; адже навіть дізнавшись про смерть матері, вони не зволили приїхати. Загалом, вирішили rроші не дарувати. Приїхавши до них додому, ми спочатку не зрозуміли, що сталося. Адже нареченої з нареченим не було, а стіл навіть не був накритий.

Я привіталася з тіткою і запитала про молодят. — Вони сплять, вчора з весілля повернулися пізно, тому й вирішили не будити їх. — відповіла мені тітонька. Сказати, що я була в шоці-нічого не сказати. Виявилося, що весілля було вчора, а покликали нас тільки на другий день. Мені від цього стало прикро, і я вирішила виїхати, але чоловік зупинив мене. Вирішили, що вручимо подарунок і підемо. Всі почали дарувати конверти, а коли дійшла черга до нас, то ми подарувала вазу. Тітка, побачивши вазу, позеленіла. — А де конверт? — запитала вона нас. Я сказала, що ми куnили вазу. — Якщо вам не подобається, то можемо повернути подарунок назад. Не біда. — відповіла я. На що вона відреагувала максимально неадекватно. Виходить, що покликали нас тільки через rроші. Я вирішила піти звідти і більше ніколи не повертатися. Не дарма мама постійно відкладала наше знайомство.

Leave a Comment