— Ваш син не в змозі оплачувати іnотеку. Ви його батьки, ви зобов’язані йому доnомагати. Я не зобов’язана постійно тягнути їх на собі, — каже наречена Я подруга Ліди. Вона часто зі мною ділитися сімейними проблемами. А їх у неї достатньо. У неї чоловік раніше у великій фірмі працював. Добре заробляв. Недавно ця фірма прогоріла. Льоші довелося шукати нову роботу. І пошук за пошуком обертався невдачею. Він не міг знайти підходящу посаду, а якщо і влаштовувався кудись, то працював на півставки. Потім же йому говорили, що він їм не потрібен, як працівник.
Кожен раз працював на випробувальному терміні, на цьому все закінчувалося. Йому вказували на вихід. Ліда з Льошею живуть в квартирі, яку вони недавно взяли в іnотеку. У Льоші зараз депресія, він вже не шукає роботу, сидить вдома, грає в комп’ютер. Це дуже виводить його дружину, але вона йому нічого не може сказати; боїться, що він піде від неї. Хоча кому він безробітний потрібен? Ліда працює за двох, щоб оплачувати іnотеку, а доnомагає їй її мама. Жінка теж працює і віддає ще зі своєї пенсії. Вона, до речі, нещодавно подзвонила батькам Льоші, чим їх сильно здивувала.
Якщо не вона, то ніхто цього не скаже, Ліда тим більше: — Ваш син не в змозі оnачувати іnотеку. Ви його батьки, ви зобов’язані йому доnомагати. Тим більше у вас є можливість. Я не зобов’язана постійно тягнути їх на собі, чекаю вашої підтримки. — Йому 34, ми йому освіту дали? Дали. Далі вже нехай сам справляється, це його життя. Дорослий вже. Щоб ви розуміли, у батьків Льоші три квартири в центрі Києва. Вони здають дві, і живуть в одній. Вони ні в чому собі не відмовляють, їздять по санаторіях, їдять делікатеси. А синові, на їхню думку, вони нічим не зобов’язані. «Дорослий вже». Дійсно, можливо дорослий, але чому одна мати зобов’язана доnомагати, а друга ні? Ось така історія. Поки що незрозуміло, що далі буде…