Все своє життя я присвятила сімї та чоловікові, але після однієї його заяви, я усвідомила як сама зруйнувала своє молоде життя.

Я вийшла заміж у 22 роки, і з того моменту повністю загрузла у побуті, сім’ї та чоловікові. Я не стала працювати за фахом, хоча добре вивчилася на менеджера. Чоловік сказавши, що тепер у мене в пріоритеті має бути сім’я та діти, а його завдання – заробляти гроші. Чоловік отримував досить пристойну су му, тому нам грошей вистачало. Я народила двох дітей, хлопчика та дівчинку. Кожен день проходив у повних турботах. Я мала вставати раніше за всіх, готувати сніданок. До того ж я не могла приготувати одну страву на кілька днів.

Чоловік був не звиклий до того, щоб три дні поспіль їсти одну кашу або той самий суп. Тому щодня я вигадувала щось нове. Збирала дітей до школи, чоловікові прасувала сорочки на роботу. Покі їх не було вдома, я проводила вологе прибирання, прала речі, все мила і чистила. Іноді я робила це на автоматі, тому що будинок був чистимо, але я відчувала, що це мій зв’язок постійно щось миті. Так і минула вся моя молодість. Коли діти вступили до університету та роз’їхалися по різних містах, я почала задумуватися про себе. Я навіть не пам’ятаю, коли востаннє їздила у відпустку. Тоді я вирішила для себе, що житиму так, як я хочу. — Тобі що на старість літ переклинило? — запитавши чоловік.

-Ні, просто я втомилася почуватися постійно зобов’язаннями язаною щось робити по дому. Я собі жити хочу, покі можу. — А що не так? Що тобі не влаштовувало? Ти винна була стежити за сім’єю, за господарством… -І не отримала в результаті жодної подяки. — За що тобі дякувати? Ти дружина, ти й так мусила все робити. Після такої заяви я більше не почала продовжувати діалог із чоловіком. Йому марно щось пояснювати. Я просто встала і почала робити те, що так давно мріяла. Я записалася до басейну, оновила свій гардероб. Потім пройшла по магазину косметики та куnила баrато масок та кремів, різних скрабів для шkіри та молодості. Наступного дня мене чекала перукарня та манікюр. Я відчула таку легкість і спокій від того, що хоч колись почала доглядати собі.