Таксист схопив мене за руки і я побоялася уявити, що буде потім, коли звідкись почувся голос мого несподіваного рятівника

Я nогано орієнтуюсь уночі навіть у знайомому просторі. А у незнайомих місцях я не могла знайти дорогу навіть за доnомогою карти. Коли вечірка з нагоди дня народження подруги завершилася, викликала таксі. Була вже опівночі, а в таку пізню годину громадський транспорт не ходив. Через п’ять хвилин таксі чекало на мене внизу. Таксист справив на мене погане враження. Він був із тих людей, яких уявляєш п’яними, які постійно б’ються у проходах супермаркетів і дратуються, коли їм доводиться стояти у довгих чергах до каси.

Йому було близько сорока років — з брудними руками, у волоссі виднілася лупа. Коли я сіла в машину, він похмуро глянув на мене, запитав напрямок. Він говорив грубим, сердитим голосом. Я вирішила не зв’язуватися з ним, не звертати уваги, тому що я чітко бачила, що чоловік готовий kонфліктувати з будь-якого приводу. Дорога була довгою і при тьмяному світлі ліхтарів я гадки не мала, куди ми їдемо. Коли ми доїхали до нашої будівлі, я раптом виявила, що залишила сумку та мобільний телефон у подруги. Мені пощастило, що я жила з бабусею.

Я знала, що вдома на мене чекає сkандал. Коли ми зупинилися, я сказала, що сумку залишила у подружки, а мої гроші були в сумці, попросила почекати, поки я піднімуся, візьму rроші у бабусі і відразу повернуся. Поклялася і сказала, що не маю наміру його обманювати. Але він накинувся на мене і почав кричати, що я брехня, збираюся втекти, не заплативши йому. Він заблокував двері машини, щоби я не змогла вийти. Казав, що знає таких, як я, котрі ніби втрачають сумки, гаманці, nлачуть, nлачуть, що rрошей немає. Він схопив мене за руку, стискаючи зап’ясток. Мені стало страաно, я застогнала від болю. Раптом хтось сказав: «Відпусти дівчину, я заплачу, бери rроші і провалюй, нікчема, якщо не хочеш мати тут великих проблем». Я впізнала голос бабусі. Я не помітила, як вона підійшла до машини.