Я наро діла сіна у 31 рік. В наш час не дивно народ жувати в такому віці чи пізніше, але тоді були інші часи. Мій чоловік помер, коли синові було десять років, і мені довелося виховувати його однією. Я працювала, готувала і одягала його, щоб він був не гірший за інших. У мене не було часу на догляд за собою, тому я завжди виглядала старшою за свої роки. Тепер я на пенсії, дбаю про себе, але не можу повернути свою молодість. Мій син розпочав свій власний бізнес одразу після закінчення навчання. Нещодавно йому виповнилося тридцять років. Має свою квартиру. Я дуже мало знаю про його особисте життя. Якось він прийшов до мене і привів свою дівчину. Ми познайомилися, вона справила на мене гарне враження.
Я була дуже рада, що у мого сина з’явилася дівчинка. Їй було 20 років, вона навчалася в університеті. Дівчина мені дуже сподобалася: вона була відкрита, життєрадісна, весела, без татуювань — що рідкість для сучасної молоді. Мені тоді здалося, що ми потоваришували. Вони ні словом не обмовилися про весілля. Одного літнього дня мені зателефонувала моя родичка і привітала мене з весіллям мого сина. Я була приголомшена, думала, що вона щось плутає. Яке весілля? Моя родичка була сильно здивована і запитала:
«Хіба ти не знаєш, що твій син вчора одружився?». Вона сама дізналася про весілля сіна з соцмереж. У своєї сторінки син опублікував весільні фотографії і підписав їх:»Мій найщасливіший день». Я зателефонувала синові та запитала, які новини у нього. Увечері він приїхав до мене з тортом і квітами, обійняв мене і сказав, що вчора вони зіграли весілля і завтра відлітають у весільну подорож. Я запитала, чому мене не було там, чому мене не покликали, адже я його мама. А він відповів, що була лише молодь. Мені було цікаво: на весіллі були батьки нареченої? Він кивнув головою: так, були. Виявляється, я зайва, бо не молода. Мені стало приkро, але я нічого не сказала; лише побажала їм щастя та любові.