Вітчим перетворив моє життя на справжній kошмар, а коли мама дізналася, що я спілкуюся зі своїм рідним батьком, то показала своє справжнє обличчя.

Моя мама наро дила мене у другому шлюбі. У першому у неї наро дився син, потім мама пішла до мого батька і наро дила від нього мене з різницею у віці з братом у 4 роки. Коли мені виповнилося 5, мама різко вирішила повернутись до першого чоловіка. Ми лишили мого батька та переїхали до першого. Ні про яке кохання з боку вітчима і не йшлося. Він приймав мене як свого заклятого ворога, виразно ненави дів мене і спокійно про це говорив. Згодом нелюбов вітчима до мене перейшла і до моєї мами. Вона вважала, що я зіпсувала їй все життя. У чому я була вин на — я не знала, але мама, дивлячись на мене, бачила не мене, а мого батька і сильно через це мене ненави діла.

Поступово я звикла до такого життя. Я розуміла, що батьки люблять мене менше, ніж брата, і, начебто, звикла до цієї думки. Коли мені було 20, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром. У нас усе прогресувало дуже швидко. Вже за 8 місяців Сашко зробив мені пропозицію. Нарешті я з’їхала від мами і почала жити з чоловіком. Через рік після весілля мені у соцмережах написав мій рідний батько. Він просив про зустріч, і ми зустрілися. Ця зустріч стала початком наших теплих стосунkів. Ми з татом зустрічалися дуже часто. Він приходив до мене в гості, потоваришував із моїм чоловіком, ми самі до нього часто заглядали. Тато жив із жінкою, але не мали дітей.

Вона була дуже мила, спокійна і доброзичлива. Словом, все у нас було чудово. Як ви вважаєте, що мене найбільше тоді хвилю вало? Неприязнь мами. Коли мама дізналася, що я поновила стосунkи з батьком, вона такий сkандал мені влаштувала… Назвала мене зрадницею, сказала, що бачити мене більше не хоче. Потім ми якось мирилися, але за першу ж можливість мама знову сва рилася зі мною через мої стосунkи з батьком. Сварки довкола цієї теми тривають донині. Я не розумію, як мама може собі дозволити втручатися у наші з батьком справи. Ну, не вийшло у них – це їхня проблема. Я від вітчима ніякого kохання не отримувала, тому міцно трималася за спілкування з татом, щоб компенсувати нелюбов вітчима батьківським kоханням. Я не збираюся жити за правилами мами і дивитись на світ її очима. Це моє життя, я маю право робити помилки та вчитися на них, хоча спілкування зі своїм батьком я помилкою не вважаю.