«Я люблю тебе, але жити в селі не зможу» – сказала дівчина сина і поїхала. Тоді я вирішила доnомогти своєму синові

У мене троє синів. Старші жили в місті. Про мене дбав мій молодший син. Йому подобалося жити в селі. Три роки тому до нас в село приїхали молоді ме дсестри, їх прислали до нас на практику. Одна з них дуже подобалася моєму синові, він заkохався в неї по вуха. Після закінчення школи мій син не захотів вчитися: він і в школі nогано вчився. Але був працьовитим, багато працював в якості комбайнера і механізатора. Він в неї заkохався з першого погляду. Познайомився з нею, запросив до нас.

Адже в селі немає місць для прогулянок. Вона мені дуже сподобалася, була милою, спокійною і, найголовніше, скромною. Вони стали зустрічатися. Часто ходили в ліс, гуляли вздовж полів пшениці. Я розумію молодих, їм хочеться бути наодинці з собою. Мій син відчував себе найщасливішою людиною на світі. Але одного разу він повернувся додому дуже сумним. Виявилося, що практика у цієї дівчини закінчилася, і вона повинна була повернутися в своє місто. Вона сказала, що любить мого сина, що у нього душа чудова, він гарний, сильний, але в селі вона не зможе жити. Так і сказала: «Приїжджай до мене в місто, і я з радістю вийду за тебе заміж». Було видно, як він страждає.

Після того, як вона поїхала, мій син не міг заспокоїтися. Він не зміг забути її, постійно згадував і думав тільки про неї. Він сумував, часто бродив по селу, по полю. Ходив по тих місцях, де гуляв з нею. Я говорила з ним, постаралася заспокоїти його, радила їхати за своїм щастям. У відповідь він мені говорив: «Ти не хвилюйся! Я тебе не кину ніколи.» Він сильно су мував за своєю kоханою і годинами гуляв в будь-яку погоду, став курити… Одного разу я вирішила поговорити з ним, сказала, що не можна відмовлятися від любові і щастя, і веліла їхати до дівчини і одружитися з нею. Він подумав і став збирати валізи. Тільки він поїхав в місто не один, а зі мною. Вони одружилися. Тепер у них двоє дітей. Я із задоволенням дбаю про онуків…