З якоїсь причини моя свекруха вирішила одного разу одночасно прибратися в моєму будинку і розкласти всі речі в шафі. Ми з чоловіком їхали на кілька тижнів. Попросили його маму доглянути за нашою квартирою. Свекруха була зовсім не проти. Так що в поїздку ми вирушили зі спокійною душею, адже за нашим будинком залишилася стежити «мама», так що турбуватися було нема про що. Два тижні пролетіли як одна мить. Ми повернулися в рідне місто і відразу ж пішли до свекрухи за ключами від квартири.
Вона заявила, що все в порядку. Нарешті, ми дісталися до нашої квартири, залишили багаж в передпокої і вирішили розпакувати речі пізніше. Перш за все, прийняти душ, поїсти, а потім приступити до всього іншого. Я увійшла в спальню і відразу помітила, що все було не так, як повинно було бути. Потім я зайшла в іншу кімнату і виявила те ж саме. Я відкрила дверцята шафи, щоб дістати рушник та інші приналежності, і мої очі поступово розширилися. На nолицях нічого немає! Вірніше, є, але це не те, що я зазвичай тримаю в шафі. Речі мого чоловіка, як я бачу, складені правильно. Але де ж мої речі? Потім я виявила свою білизну на самій верхній nолиці, всього чотири штуки, незважаючи на те, що у мене було набаrато більше.
Що сталося з рештою? Я зв’язалася з матір’ю чоловіка, поки він був в душі, щоб з’ясувати, чому вона все переставила. «Але бачиш, як тут швидkо стає затишно. Чи не так?» Дар’я Борисівна, звичайно, спасибі за акуратність, але метушитися не варто було, я все одно все поставлю на місце. Єдине питання: — Куди поділися моя білизна, рушники та інші речі? — Я склала їх на самій верхній nолиці. А решту я викинула. — А чому викинули? — А з якою метою їх так баrато? Я викинула старі і залишила найновіші. — Не було там нічого «старого»… Чому ви вважаєте, що у вас є право лізти в нашу шафу і вирішувати, які речі потрібні, а які ні? Що переставляти, не кажучи вже про те, щоб викинути? Це ви їх куnили? І ось вона образилася. Я не розумію людей, які вважають, що мають право пхати носа в чужі справи.