Антон одружився вдруге. Від першого шлюбу він мав чотирьох дітей. Він добре заробляв, і діти нічого не потребували. З колишньою дружиною спілкувався дуже рідко, лише з приводу фі нансів. Тільки його турбувало інше . Він утомився від дітей. Так він пояснив своїй новій дружині і поставив умову, що в нього з нею ніколи не буде дитини. Він їх не хоче. Дружина намагалася переконати його змінити своє рішення. Її мрія стати багатодітною матір’ю. Четверо вже були. А ще вона мріяла про п’яту, їхню спільну дитину.
Але чоловік навіть чути про це не хотів. Якщо вона хотіла дітей, то не треба було виходити за нього заміж. Розмови про дітей не вщухали. Дружина, при першій нагоді хвалила чужих дітей. Постійно включала передачі дітей. Зрештою Антон не витерпів і поставив дружині ультиматум, що якщо вона знову заговорить про них, він подасть на роз лучення. Його не турбує, що вона хоче стати мамою. Антон тисячу разів казав їй, що думає з цього приводу. Дружина ухвалила його рішення. Три місяці жили добре. І одного разу ввечері молода дружина повідомляє Антону, що вона ваrітна.
Чоловік скипів від гніву, і ледве тримав себе в руках. Дружина зраділа і неправильно витлумачила його реаkцію. Вона міцно обійняла Антона та поцілувала. -Я знала, знала! — Затараторила дружина. -Що ти знала? -Що ти все-таки передумаєш. Антон привітав її та попросив зібрати речі. Дружина застигла. Яка ж наївна жінка! Вона думала розтопити його черговою дитиною . Що ж, дружина сама обрала свою долю. Адже він застерігав її. Чи могли б щасливо прожити і без дітей. Вона могла б витрачати rроші на будь-що, жила б як принцеса. Але дружина вирішила інакше. Антон одразу сказав, що цю дитину не визнає. Аліменти не nлатитиме. І його не хвил ює, де і як вона житиме. Потрібно було слухати .