Я не був одружений, у мене була стабільна зарnлата. Спочатку я збирав гроші, щоб купити однушку, а не знімати. Потім я дізнався, що мій друг збирається nродати свою трикімнатну квартиру. Він збирався переїхати за кордон разом з сім’єю. Я думав, що скоро одружуся, у мене будуть діти і однокімнатна квартира буде замала. Я продав свою квартиру, додав небагатого грошей зверху і куnив квартиру свого друга. Було дуже зручно, і ще з меблями. Кожен день по дорозі додому з роботи я зустрічав хлопця в новому районі.
Йому було близько 9 років. Було видно, що він був голодний. Я зустрів його, відвів додому і нагодував. Хлопець сказав, що його батько пішов з життя, а мати знову вийшла заміж. У них були діти, але тепер він нікому не потрібен. Вітчим знущається над ним, а мати не захищає його. Потім я деякий час не бачив Микиту (так його звали). Ми найняли нову співробітницю, Олену. Вона була дуже хорошою дівчиною. Вона виросла в дитячому будин ку, а пізніше була уси новлена хорошою сім’єю. Я зблизився з Оленою, і вона запросила мене до себе додому, щоб познайомити з батьками. Я розповів їм історію Микити, Лена була дуже зворушена, коли дізналася про це.
В той день я зустрів Микиту біля дверей своєї квартири. Його одяг був мокрий, він тремтів від холоду. Я запросив його додому, зігрів і нагодував. Він сказав мені, що його мати пішла з життя, і що він тепер нікому не потрібен. Потім я подзвонив Олені, вона приїхала до мене додому. Вона принесла одяг і цукерки для Микити. На неї дуже сильно вплинула історія Микити, так як вона теж виросла в дитячому будин ку. Ми з Оленою одружилися і вси новили хлопця. Олена незабаром повідомила мені радісну новину, що у нас буде дитина. Наша сім’я дуже міцна, і ми дуже любимо один одного. Микита дуже щасливий з нами.