Мамі було всього вісімнадцять років, коли вона познайомилася з моїм батьком. Мама мріяла скоріше вийти заміж і виїхати подалі від своєї рідної матері. Жити з нею в одному будинку було справжнім випробуванням. Федір, мій батько був простим хлопцем. Через кілька місяців після знайомства, він зробив мамі пропозицію. Незважаючи на те, що мати постійно її лякала розповідями про свекрух, Надія все-таки погодилася і вийшла заміж за нього. Мама думала, що гірше, ніж зараз, не може бути.
Батько сказав, що вони будуть жити з матір’ю в одному будинку. Мама була дуже налякана страшилками про свекрух, але вибору у неї не було. – Будеш з ранку до вечора в полі під сонцем працювати, рано вранці прокидатися і готувати, прати і прибирати. Весь день, як віл будеш працювати, а тобі навіть спасибі не скажуть, – лякала її мати. Софія Аркадіївна здалася дуже доброю жінкою. Вона дуже добре прийняла мою матір, але мама весь час чекала якогось підступу. Але ставлення свекрухи до невістки не змінилося, вона до неї ставилася, як до рідної дочки. Вона весь час про неї піклувалася, після обіду в поле не відправляла, сніданок зранку готувала.
Мама зовсім не шkодувала, що рано вийшла заміж. Поживши зі свекрухою, мама все більше замислювалася про свої стосунки з рідною матір’ю, адже як можна ставитись так до рідної дочки? Дев’ять місяців носити під серцем, наро дити, виростити і так ставитися до рідної дитини? Мама так полюбила свою свекруху, що одного разу її назвала мамою. Софія Аркадіївна від хвилювання заnлакала, вона обійняла маму і пригорнула до себе. Чому я все це пишу? Інколи чужа людина може бути ближче і рідніше, а рідна мати, бути чужою, як у нашому випадку. Саме тому я свою рідну бабусю називаю Іриною Володимирівною.