Я переїхала з гуртожитку в хорошу квартиру. Вона знаходиться в центрі міста, з хорошим ремонтом, так ще й ціна невелика. Я навіть здивувалася, в чому тут підступ, поки не зрозуміла, хто буде моєю сусідкою. Дівчина відразу мені сказала, що краще валізи не розпаковувати, тому що скоро мені доведеться їхати. — З чого це раптом? Я не збираюся шукати собі нове житло.
— А ось доведеться, тому що не багато зі мною уживаються, а мені одній добре. Все почалося з якихось дрібниць. То вона мені сіль у каву підсипала, то цукор в суп. А оптом і клей в кросівки. Я стала відповідати їй тим же. Вона тільки сміялася і дивувалася тому, що я повторюю за нею: — Попередні мешканки тут же тікали. — Значить, слабохарактерні траплялися. Потім сусідка стала залишати куnу брудного посуду в раковині, в надії, що я за неї все помию.
Тому що місця в раковині абсолютно не залишалося. Але я не стала торкатися до цієї брудної купи, просто куnила собі одноразовий посуд. Незабаром сусідці самій набридло дивитися за свою куnу, вона почала все відмивати. Потім вона влаштувала вечірку, покликала баrато людей, вони голосно слухали музику. Але мене цим не здивувати, я 4 роки жила в гуртожитку, у нас в кімнаті по 5 чоловік було. Незабаром сусідка здалася. Дивувалися, від чого я все витримала і не втекла. А я сказала, що росла в багатодітній родині, тому до всякого готова. Ми в підсумку подружилися, зараз зі сміхом згадуємо те, як приживалися одна з одною.