У нас в родині все було добре, дві дочки як промені світла, онуки, фі нансова стабільність. Але коли nомер мій чоловік, все змінилосяn

Я вже давно бабуся. Але хочу з вами поділитися своєю історією, як я спілкуюся зі своїми дочками. Мені дуже потрібна ваша порада, щоб ви зробили, будь ви на моєму місці. Так вийшло, що чоловік мій був моряк далекого плавання, тому все виховання наших дочок лежало виключно на моїх тендітних жіночих плечах. Ні, на чоловіка я не сkаржилася, ми ніколи ні в чому не потребували. По його поверненню, ми завжди проводили час разом, дочки його безмірно любили, вони для батька були принцесами. Він їх балував як міг, і навіть за це вони йому вдячні. Тато для них і діти для нього були промінчиком світла.

У нас дві дочки, вони виросли абсолютно різними. Старша Олена, вона дуже імпульсивна, приймає рішення дуже швидко, трохи kонфліктна і вперта. Молодша Віка, вона розважлива, спокійна, завжди подумає, перед тим, як щось сказати або зробити. Дочки мої давно вже заміжні, з чоловіками у них хороші відносини, я вже давно бабуся. Але ось, що хочу сказати, чоловік мій вже як 5 років пішов з життя. Я завжди працювала, але ці п’ять років для мене стали складні з моральної точки зору. Мені нікому вилити душу, раніше хоч він мене слухав.

Хочу сказати, що я з дочками завжди на зв’язку, ми на телефоні кожен день, вони розповідають про себе і про свою сім’ю кожен день. Ми живемо в різних містах. Ні, мені вистачає на життя і дочки мені допоможуть фі нансово завжди. Але ось тільки вони не цікавляться мною, моїм життям на роботі, я як вичавлений лимон. Нещодавно, у мене стався конфлікт на роботі, я хотіла поділитися цим з ними, але вони все про своє. Я розумію, вони вже дорослі у них своє життя, і вони хочуть порад для свого сімейного життя. Але порада для матері, вони забувають-забувають запитати про мене. Як вважаєте натякнути їм про свої проблеми? Або ж пережити їх самостійно? Не хочу їх теж завантажувати своїм скигленням.

Leave a Comment