Я познайомилася з Андрієм два роки тому, і одразу поkохала його. Він був одружений, і я стала його kоханкою. Він не любив дружину. Дружина не могла мати дітей. Думаю, що вона знала про мене, але мовчала: напевно, не хотіла втратити чоловіка. Андрій твердив, що любить мене. У нас розпочався бурхливий роман. Він ночував у мене, більше часу проводив зі мною.
Мене не цікавило, чи страждає його дружина. Головне, що він поряд. Я заваrітніла. Він був на сьомому небі від щастя. Він роз лучився з дружиною і ми пішли до РАГСу. У дитини має бути повна сім’я. Ходила з круглим животом – задоволена, щаслива. Вирішила зайти до дитячого магазину.
Там я побачила ваrітну жінку. Вона мені сподобалася, мені здалося, що я її раніше бачила. Я підійшла, щоби поспілкуватися. Вона мені посміхнулася і сказала: “Пощастило Андрієві. У мене також буде хлопчик від вашого чоловіка”. Я вийшла з магазину вся у сльозах. Все зрозуміла. Андрій мене обдурив. Його колишня дружина дізналася про ваrітність, і що він любить мене. А якщо він захоче до неї повернутись і кинути мене? Вони весь час зустрічалися, а я не знала про це. Але від мене він нікуди не дінеться. Я ношу його дитину. Як тепер вчинити — не знаю.