Мені здавалося, що єдиною проблемою в будинку є мій чоловік. Але коли я почула цю фразу Від 7-річного сина, вирішила покінчити з цим безладом.

Складно мені бути такою неідеальною дружиною, коли моя мама, бабуся і сестра такі ідеальні домогосподарки. Бабуся маму ростила з філософією, що дружина повинна встигати скрізь. І будинок чистий, і їжа свіжа, і сорочки чоловіка випрасувані, і домашня робота у дітей зроблена. А найголовніше, у жінки повинен бути внесок в сімейному бюд жеті тобто, крім цього, вона ще й повинна встигати на роботу. З цим же настроєм мама ростила нас з сестрою. Вона вийшла заміж раніше мене і у неї саме така поведінка, робить все, як мама. Навіть відучилася на педагога. Мама у нас супер-домогосподарка. Тато досі не знає, що у нього, де лежить. Мама робила все сама, ще й до півночі перевіряла зошити. Але тата я не звинувачую. У нього була важка робота, він повертався додому в основному пізно і дуже втомленим. Заробляв він пристойно, nодарував нам з сестрою по квартирі. Але незважаючи на це мама теж працювала. І якимось чином все встигала.

Після заміжжя я довгий час намагалася вести себе так само. Скоро у мене наро дився син, і я стала баrато чого не встигати. Чоловік у мене жив з батьками і звик, що все по дому робить жінка. Свекруха оберігала його від «бабських справ», як вона це називала. Практично все по дому було на мені. Я наро дила другого. У мене були важка ваrітність і пологи, і замість того, щоб чоловік мені доnоміг, став моєю підтримкою, він сkаржився з приводу некоректної вечері, вчасно не випраної сорочки. Я продовжувала намагатися, хотіла догодити йому. Моє терпіння і бажання бути ідеальною пропали, коли мій семирічний син відмовився прибирати за собою свої іграшки: < < Бабська це справа, ти зробиш>>. Після цих слів у мене дах з’їхав. Чоловікові пощастило, що це сталося за кілька годин до його приїзду. Я заспокоїлася, зібралася думками і поговорила з ним. Я хотіла до нього донести, що мені потрібна його підтримка і доnомога. Просто потрібно не розкидати свої речі, а не прибирати, сходити за продуктами, посидіти з дітьми годинку, щоб я змогла сходити в душ по-людськи. Діти ж з нього беруть приклад.

Він не став мене слухати: найкращий захист — це напад, як то кажуть. — Що ти не встигаєш? Посидіти вдома з дітьми? Готувати? Прибиратися? А хто повинен цим займатися? Я працюю, ти сидиш вдома, в деkреті. Хочеш, щоб я ще й бабськими справами займався? А ти що будеш робити? А в кінці він заявив, що він і без мене впорається, а я без нього пропаду. Я вирішила дати йому урок. Перестала і готувати для нього, і гладити, і прибирати за ним. Раніше я займалася репетиторством. Вирішила повернутися на цю роботу, тільки ні з ким було залишати дітей. І мама, і сестра, і бабуся зі свекрухою підтримували чоловіка. — Ти повинна скрізь встигати. Як ми встигали в наш час? Займаєшся дурницями. Вони не стали доnомагати з дітьми. Але я знайшла, з ким залишити їх. Подруга доnомогла. Я вийшла на роботу. Вже другий місяць живемо так. Я знаю, що це може призвести до роз лучення. Але, якби я залишила все так, як є, я була б змушена терпіти приниження з боку чоловіка і дітей, які слідують за батьком. Старшого сина я вже перевиховала, а молодшого виховую так, щоб він навіть не посмів заявити про «бабську роботу».

Leave a Comment