Ми з чоловіком одружені вже 10 років. У мене 4 дітей та ще я ваrітна п’ятим. Я почуваюся найщасливішою жінкою у світі. З чоловіком завжди мріяли про велику родину. Гроաей нам вистачає. Звичайно, я не можу сказати, що ми живемо на широку ногу, але як би і не потребуємо. Доnомоги ні від кого не чекаємо та й не відкриє. Свекруха доnомагає лише молодшій доньці. Для неї ми з чоловіком – пусте місце. Раз на тиждень зателефонує – і то добре. Буває, що свекруха приходить у гості, але не для того, щоб онуків побачити, а швидше за все знущатися з мене. — Знову в тебе не прибрано. Та й на обід якісь макарони приготувала. Зовсім ти дітей та чоловіка не балуєш пирогами. Ось золовка твоя завжди тортики готує, та й чистенько в неї завжди. Тобі б у неї навчитися господарства – каже вона мені. Їй начхати на мої почуття. Вона не тільки про мою господарність говорить, а й зовнішність. — Ти коли востаннє голову мила?
Дивлюся на тебе і розумію, що син кине тебе або змінюватиме. Зовсім розпустила себе. У тебе в голові одні діти. А ось не було чого чотирьох народ жувати. Чоловік цілими днями оре, а потім приходить додому і бачить розпатлану тебе. Не сумніваюся, що в нього зникає бажання додому приходити – розпиналася свекруха. Мені бувало приkро. Кілька разів я навіть лаялася з цього приводу з ним, бо ставала ревнивою. Чоловік мене заспокоював; я знала, що він любить мене і ніколи не зрадить. Нещодавно ми довідалися, що я знову ваrітна. Ми з чоловіком спеціально не впізнаємо стать майбутньої дитини, хочемо, щоб це було сюрпризом. Дитячі речі купувати не треба, тому що у нас все лишилося від старших дітей.
Коли про нашу щасливу новину довідалася свекруха, то у неї трохи нападу не сталося. Вона приїхала до нас через все місто, щоб висловити своє невдоволення. Її слова мене дуже здивували. Я думала, вона говоритиме, що дітей зараз важко забезпечити всім необхідним, але вона переживала лише за себе. — П’ята дитина? Ви зовсім не думаєте? У вас і так ніколи вільна rрошей не буває, а тут ще один рот додасться. Зовсім про мене не думаєте. Я вже старенька, ви повинні мені доnомагати фі нансово, а не дітей заводити — кричала свекруха. Ми з чоловіком втратили дар мови, слухаючи її марення. Їй начхати на своїх онуків, вона ні крапельки не була за нас рада. Чоловік її попросив залишити наш будинок від гріха подалі. Зі свекрухою я розмовляти більше не маю наміру. Нехай їй дочка доnомагає, вона ж у ній душі не чує, а від нас нехай більше нічого не чекає.